Запрошення у гості: що можна і чого не слід робити

      Одна річ, коли до Вас завітав друг після уроків і Ви разом перекусили на кухні й погово­рили про шкільні справи. І зовсім інша, коли Ви запрошуєте гостей з якоїсь нагоди:  дня народження, початку навчального року, Нового року... Хіба мало буває причин, аби зібрати друзів!

 Можна, звичайно, усі клопоти щодо влаштуван­ня свята покласти на маму, бабусю чи, на крайній випадок, сестру — хай привчається вести госпо­дарство. Але ліпше приготувати усе необхідне для святкування самому. Адже господар свята Ви. Тому футбольного м'яча, дискотеку, комп’ютер, аеробіку слід поки що відкласти й починати готува­тися до гостин.

Щойно знайшлася  нагода для того, щоб зап­росити друзів, одразу визначте, скільки осіб і хто саме до Вас прийде. Запросини ліпше робити заздалегідь, за один-два дні. У разі, якщо гостей буде повідомлено про зустріч не заздалегідь, а в день свята, то ризикуєте залишитися без гостей. У всіх можуть бути свої плани на вечір, які важ­ко буде замінити заради візиту до Вас. Запрошення можна зробити особисто, те­лефоном або письмово.  В усіх трьох випадках Ви мусите вказати
день святкування, час приходу гостей і обов'язково причину, з якої Ви запрошуєте усіх до себе. Ось якою може бути листівка-запрошення:

 «Мишко! Чекаю на тебе 15 травня о 17 годині в гості з нагоди мого дня народження. Твій друг Сергій».

  «Оксано! Завтра святкуємо закінчення на­вчального року. Збираємося у мене о шостій вечора. Обов'язково приходь! Ярослав».

            Неприпустимо запрошувати гостей так.

-  Заходь до мене в гості, друже!

-  А де ж ти живеш?

     - Та недалеко. Підійдеш до триповерхового будинку та й гукнеш: ,,Грицю!”.На першому поверсі одразу ж відчиниться вікно. Так то не я. Ти другий раз гукни. Відчиниться ще троє вікон. І то не я. Тоді ти гукни третій раз: ,,Грицю!” П’ять вікон відчиниться , а одне - ні. Ото – я.

      Ніколи не кажіть своїм друзям, що Ви чекаєте на них «приблизно о третій» або «близько сьомої».  Треба називати точний час. Інакше гості будуть збиратися увесь день. І станеться так, що поча­ток свята розтягнеться, хлопці й дівчата розбре­дуться по квартирі, втомлені марним чеканням тих, хто спізнився. А накритий стіл буде драту­вати своїми ароматами, і навіть найвихованіші  друзі не втримаються, щоб не потягти крадькома щось смачненьке зі столу.

        І ще одна порада. Усіх бажаних гостей слід зап­росити особисто. Ніколи не робіть цього через посередників. Скажімо, так: «Андрію! У понеді­лок у мене день народження. Приходь о третій. І перекажи Миколі, що я і його запрошую». Микола образиться і не прийде того дня. І зробить правильно. Бо якщо він Вам справж­ній друг, то заслуговує на персональне запро­шення.  

       Через третю особу Ви можете запросити не­знайому людину. Етикет гостинності це дозво­ляє. Наприклад, сестру Вашого друга Андрія. Ви про неї багато чули, але поки що незнайо­мі. У такому разі запрошення має бути таке: «Андрію! У мене в понеділок день народження. Я запрошую гостей на третю годину. Приходь разом із сестрою. Радий буду з нею познайоми­тися». Побачите, вона обов'язково прийде.

    Але Ваше запрошення не повинне ставити людину у незручне становище. Згадується історія з життя відомого скрипаля. Одна пані, знайома маестро, яка вважала себе цінителькою музики, запросила його на вечерю до себе у маєток.

- Будуть чудові страви китайської кухні. Але не забудьте прихопити із собою скрипку ,- додала вона.

-  Моя скрипка не прийде, бо не є прихильницею китайської кухні.

Гість хоче відчувати себе бажаним як цікава особистість, а не як той, що розважатиме інших гостей.

Такою ж двозначною є ситуація, зображена у єврейському анекдоті.

-  Розо Мойсеївно, ви не проти повечеряти разом?

-  Охоче, Науме Лазаровичу!

-  Тоді у Вас рівно о восьмій!