Характерна риса людини — потреба в
спілкуванні з іншими. Початком кожного випадку спілкування є привітання. А що ж це таке? За словником, привітання,
повітання - це ,,слова або жести, звернені до кого-небудь під час зустрічі на
знак прихильного ставлення”. Фактично, це добрі побажання.
З глибини віків наші пращури з особливою
увагою й шанобливістю ставились до мовних етикетних виразів, зокрема вітань,
вірили в магічну силу, що таїться у кожному слові, жили переконаннями, що добре
слово потрібне людині, ,,як хліб і сіль, як жива вода” (О. Довженко). Очевидно,
неспроста кажуть: "Заговори, щоб я тебе побачив". До речі, з-поміж
вітань, притаманних зулусам, є подібне
вітання -"Я вас (тебе) бачу". В
Україні, зокрема в селах, з давніх-давен вітання було ознакою вихованості і
шляхетності. Навіть незнайому людину в селі зустрічали (від старого до
малого!) щирим і світлим ,,Добрий день!”.
Вибір вітального виразу залежить від
різних чинників, передусім від часу їх вживання.
Ранкові форми вітання:
«Добрий ранок!»,
«Доброго ранку»,
«Я бажаю вам доброго ранку»,
«Я зичу вам доброго ранку!»
«З добрим ранком вас!”.
Вираз ,,Доброго ранку!” звучить
м'якіше, тепліше порівняно з ,,Добрий ранок!”, хоча обидві форми є нормативними
для сучасної української мови.
Вітальне ,,Доброго ранку!” первинно
пов'язане з побажальною формою. Кажучи ,,Доброго ранку”, ми не просто вітаємо
ближнього. Ми бажаємо йому доброго, гарного ранку, добра на весь день. Тим
прикріше чути на власне ,,Доброго ранку!”: ,,Не такий він уже й добрий».
Денні форми вітання:
«Добрий день!»,
«Доброго дня!»,
« Добридень»,
«На добридень».
Вечірні форми вітання:
«Добрий вечір!»,
«Вечір добрий!»,
«Добривечір!»
Колись уранці українці вживали ще й «Добридосвіток»
. Що ж означає це слово?
«Добридосвіток!- приветствие, употребляемое только
раннимь утромь на рассвете» (Словник
Грінченка).
У привітаннях, що вказують на часові
проміжки доби, є суттєва перевага: усічені вирази зручно використовувати тоді,
коли сумніваємось, як слід звертатися до людини в конкретній ситуації (пор. із
«Здрастуй!» і «Здрастуйте!»). Вираз «Добрий день»- найпоширеніший
серед привітань української мови.
У формулах «Доброго Вам ранку!», «Добрий
день Вам!» можливі позиційні зміни (пор.: «Доброго ранку Вам!» і «День
Вам добрий!», «День добрий Вам!» і т. ін.). Цим досягається підкреслення в
побажанні доброго дня, весь вислів набуває експресивного забарвлення.
На Київщині існує «цікаве розрізнення: зранку
кажуть: добридень (рос. «доброго утра»), а далі тільки: день
добрий (рос. «здравствуйте»).
Як це мало — сказати: «Добридень!»
Як на диво багато в цім слові,
Бо воно аж по вінця сповнене
(Перехлюпується, вишумовує)
І надіями, і тривогами,
І запеклими вболіваннями
За людський, справді добрий день!
Хай же день буде з чистого неба,
Із струнких, ніби мислі, тополь,
Із пекучих солоних невдач
Та прийдешніх манливих здобутків.
А «добридень» — тобі добридень,
Коли іскри летять з-під ніг,
І земля хитається палубою
Од моєї швидкої ходи,
І скоряється владній волі
Всяке діло, узяте в руки...
Хай же прийде в шалений вік
Мій вогнистий, мій спраглий
«Добридень!» (І Драч)
О будь-якій порі дня доречними будуть
привітання: Здрастуйте! Здоровенькі!
Здоровенькі були!
Однак, уживаючи їх, потрібно
враховувати стиль спілкування і умови. До близьких знайомих, вітаючись,
звертаються на ім'я чи ім'я й по батькові, приязно посміхаючись: «Доброго
здоров'я, Петре!» Якщо адресат — родич або знайома людина, старша за віком,
перед іменуванням уживають ще слово, яке вказує на родинні взаємини або «вікову
дистанцію», як-от: «Здорові, дядьку
Іване!», «Доброго здоров'я, тітонько Ганно!»
Немає коментарів:
Дописати коментар