Як слід і як не слід запрошувати у гості

·    Дуже важливим є спосіб, яким Ви запрошуєте до себе гостей. Неприпустим є таке запрошення.

-         - Заходь до мене в гості, друже!

-        - А де ж ти живеш?

-Та недалеко. Підійдеш до триповерхового будинку та й гукнеш: ,,Грицю!”.На першому поверсі одразу ж відчиниться вікно. Так то не я. Ти другий раз гукни. Відчиниться ще троє вікон. І то не я. Тоді ти гукни третій раз: ,,Грицю!” П’ять вікон відчиниться , а одне - ні. Ото – я.

Ніколи не кажіть

Запрошення у гості: що можна і чого не слід робити

      Одна річ, коли до Вас завітав друг після уроків і Ви разом перекусили на кухні й погово­рили про шкільні справи. І зовсім інша, коли Ви запрошуєте гостей з якоїсь нагоди:  дня народження, початку навчального року, Нового року... Хіба мало буває причин, аби зібрати друзів!

 Можна, звичайно, усі клопоти щодо влаштуван­ня свята покласти на маму, бабусю чи, на крайній випадок, сестру — хай привчається вести госпо­дарство. Але ліпше приготувати усе необхідне для святкування самому. Адже господар свята Ви. Тому футбольного м'яча, дискотеку, комп’ютер, аеробіку слід поки що відкласти й починати готува­тися до гостин.

Щойно знайшлася  нагода для того, щоб зап­росити друзів, одразу визначте, скільки осіб і хто саме до Вас прийде. Запросини ліпше робити заздалегідь, за один-два дні. У разі, якщо гостей буде повідомлено про зустріч не заздалегідь, а в день свята, то ризикуєте залишитися без гостей. У всіх можуть бути свої плани на вечір, які важ­ко буде замінити заради візиту до Вас. Запрошення можна зробити особисто, те­лефоном або письмово.  В усіх трьох випадках Ви мусите вказати

У мовній практиці часом уживаються як взаємозамінні слова МІСТКІСТЬ, ЄМНІСТЬ, ЄМКІСТЬ і споріднені з ними.
Слово МІСТКІСТЬ у його прямому значенні вживають, коли треба передати поняття об'єму, можливості наповнення якоїсь посудини, форми, а також будівлі, літака: місткість пляшки, залу тощо. У корені слова відбито його зв'язок із такими близькими поняттями, як містити, вміст, місткий.
Слово ЄМКІСТЬ - значно вужчого значення, воно уживається як термін, пов'язаний з електрикою. У спеціальній літературі замість нього часто вживають термін ЄМНІСТЬ, наприклад, конденсатор перемінної ємкості, міжелектродні ємності лампи.
У мистецтвознавчих працях нерідко натрапляємо на переносне вживання згаданих слів: акторська творчість - ємка річ.
Такий самий зміст передають і поняття МІСТКИЙ, вживаючись як синонім до слів ГЛИБОКИЙ, БАГАТОГРАННИЙ, ОБ ЄМНИЙ: місткі образи, містка форма.
А слово ЄМКІСТЬ учені не радять вживати у переносному значенні.

Мовностилістичні поради

Неправильно або недоречно    Правильно

Величезне свято -           велике, урочисте, величне.

Минулорічний -                торішній.                                   Односторонній характер - однобічний характер.

Точка зору -                    погляд, думка.

Утратити свідомість - знепритомніти, зомліти.

Виписка з протоколу - витяг з протоколу.                       Повезло ( у знач. "успішно здійснилося")-  поталанило,    пощастило.

Недолік ( у знач. "помилка") - хиба, вада, огріх, ґандж, недоробок.

Поступлення - 1) вступ ( до організації,...),

                        2) надходження ( про те, що потрапляє у чиєсь розпорядження).     

Повернутися до свідомості - опритомніти, прийти до тями, до тямку, до пам'яті,                                                    отямитися, очуняти (розм.),  очапатися (розм.).  

Міні-тренінг "Несподіване знайомство"

Уявіть, що до Вас на вулиці підійшов незнайомець (незнайомка) і запропонував познайомитись. Оберіть у відповідь репліку, найбільш вдалу, на ваш погляд, з поданих варіантів.                                                             - Скажіть, будь ласка, як би ви хотіли провести вечір?

Варіанти відповідей:

ü  Пройдімося вулицями — такий  сонячний настрій! 

ü  Ходімо в кіно — ось побачите, вам сподобається ця кінострічка! 

ü  Відвідаймо виставу — якщо вам до вподоби гра наших акторів.

ü  Можу вам запропонувати прогулянку у гори. 

ü  Мені  здається, найкраще було б піти до нашого парку. 

ü  Ви любите атракціони? 

ü  Як ви ставитесь до дискотеки?

ü  Можемо завітати до моїх друзів, вони будуть нам раді!                                                   - Ви надто настирливий!

Варіанти відповідей:

ü  Вам і справді так здається?  Ви дивна людина! 

ü  А хіба це погано? І що ж тут такого?

ü  Я радий, що вам подобаюсь! 

"Милеє кохання"

Моторний парубок Еней — класичний українсь­кий залицяльник — у своїх освідченнях завжди був небагатослівним і конкретним:                                       Лависю, милеє кохання!                                                      Ти бачиш, як тебе люблю; 

Но що се наше женихання,                                               Коли тебе навік гублю?   
Рутулець Турн тебе вже свата,                                               За ним, бач, тягне і Амата, 

"Дозвольте познайомитись"

Знайти в натовпі близьку духом людину непрос­то. А вже як буває прикро, коли через нестачу слів гу­биш шанс продовжувати з такою людиною знайом­ство. В ситуаціях знайомства й залицяння чи не визначальну роль відіграють невербальні (несловесні) засоби комунікації — насам­перед приязний погляд, дружня посмішка. Та все-таки й слова багато важать. Тут головне — не пере­більшити. Краще говорити небагато, принаймні спер­шу (щоб не налякати нову людину своєю нав'язли­вою балакучістю або не відвернути недостатньою освіченістю). Прослухайте бувальщину із життя Григорія Сковороди і визначте основні помилки, яких припустився губернатор.

                                             З ГУБЕРНАТОРОМ   НЕ ЗНАЙОМИЙ

Часто Григорія Сковороду можна було зустріти на шляху від Харкова до Бабаїв. Якось він сів перепочити, імпро­візуючи мелодію на флейті. Раптом показався розкішний губернаторський екіпаж. Вершник-ад'ютант, який супрово­джував губернатора, швидко під'їхав до Григорія Савича, гукнувши:

— Пан губернатор запрошує вас до карети!

— Передайте губернатору,

"І таке трапляється"

- Бабуню! Скільки кілометрів до сусіднього села?

 - Та було п'ять! А приїхали з міста двоє, міряли-міряли, наміряли сім та й поїхали. А ти ходи тепер зайвих два кілометри.

                                                                       ***

Їхала машина і раптом зупинилась. Виходить шофер і гукає перехожому:

-          Шановний, де тут у вас можна заправитися?

А той, похитуючись, відповідає:

-          А вам куди, в їдальню чи буфет?..

                                                                     ***

Водій, зупинивши автомобіль, запитує перехожого:

-  Скажіть, будь ласка, як мені проїхати до готель ,,Україна”?

-   Сідайте на сьомий трамвай і їдьте до зупинки ,,Шевченківська”.

"Язик до Києва доведе" : розпитуємо незнайомих

Ось приблизні формули звертань до Вас і Ваших відповідей на звертання до Вас незнайомих людей:

Ви запитуєте  –  Ви відповідаєте

Вибачте ! –  Слухаю!

Пробачте! – Прошу!

Вибачте, ви не скажете... – Слухаю вас...

Перепрошую, ви не знаєте ... – Ви до мене?

Скажіть, будь ласка..– Що ви кажете?

Котра година? – На жаль, не знаю.

Як доїхати до центру? – На жаль, не скажу.

Де зупинка таксі? –  Пробачте, не знаю.

Коли відходить останній трамвай? – Даруйте, не знаю.

І ще кілька формул:

Пам’ятка ,, Основні правила несподіваного спілкування”

1. Звертатися варто до комунікативно налаштованих (готових до спілкування) людей.

2. Несподіване спілкування – добра нагода підняти незнайомій людині настрій ( посмішкою, чемним звертанням, щирою подякою).

3. Елементи невербальної (несловесної поведінки) – привітний погляд. приязний тон, достатня дистанція.

Ось яку повчальну буваль­щину зберегла для нас історія:

                                                 НЕ ПРОСТО ЧОБОТАР

     Якось на Капрі Михайлові Коцюбинському треба було відремонтувати черевики. Розшукуючи чоботаря, він запитав перехожого:

- Тут живе чоботар?

З підвального віконця виглянула голова старого капрійця, і голос м'яко, але рішуче промовив:

 – Тут живе не чоботар, тут живе синьйор чобо­тар!

"Ти бачиш, як тебе люблю"

        Моторний парубок Еней — класичний українсь­кий залицяльник — у своїх освідченнях завжди був небагатослівним і конкретним.                                           Лависю, милеє кохання! 

Ти бачиш, як тебе люблю; 

Но що се наше женихання,                                                 Коли тебе навік гублю?                                                      Рутулець Турн тебе вже свата,                                          

За ним, бач, тягне і Амата,                                                    ІІ ти в йому находиш смак.                                                      До кого хіть ти  більшу   маєш,                                               Скажи, кого з нас вибираєш?                                                  Нехай я згину, неборак! (Іван Котляревський).

          Тут, як ніде, допомагає гумор. Якщо вам вдасть­ся співрозмовника розсмішити, вважайте, що на­половину ви свого досягли. А якщо ні — не перей­майтеся. Для чого вам мати справу з нудним мур­милом? Пошукайте когось іншого! Але знову ж таки, нехай не зрадить вас ваша поміркованість. Робити із себе блазня все-таки ризиковано.

        Несловесні засоби (насамперед посмішка) — ключ до знайомства. Розсмішіть співрозмовника -  і він гадатиме, що ви давно знайомі.

"Язик до Києва доведе": звертаємось до незнайомих

                Для багатьох з нас  часто буває важко віднайти необхідну форму звертання до незнайомої людини, коли ми знаходимось у скрутній для нас ситуації , наприклад, у невідомому нам місці чи у незрозуміло яку годину доби тощо. 

              Чіплятися до незнайомих на вулиці, в магазині чи в транспорті — не є свідченням великої вихованості, та часом нема іншого виходу: в чужому місті, районі тощо.                 Варто пам'ятати, що перехожі не прагнули зус­трітися з вами — вони міркували про свої справи, мрія­ли про щось... А тут — ви. Треба хоча б не зіпсувати настрою нашому випадковому співрозмовникові. А якщо вдасться — вищий пілотаж! — розвеселити його, зробити приємність. Хоча б посмішкою, чемним звер­танням, щирою подякою.  

           Чемне звертання — це, зокрема, називання не­знайомої людини: пане, пані, шановний, шановна, доб­родію . 

          Отже, слід спершу

"І таке трапляється"

        Домовлялися чоловік і жінка одне одного на «ви» називати.

- Панасе Андрійовичу, чи не хочете свіженьких вареничків?

- Дякую, Одарко Пилипівно.

        І так щодня. Аж ось одного разу десь чоловік довго затримався. Одягнулася жінка, побігла в чайну, а чоловік її там. Вона до нього:

- Я за вами, а ти тут?! Забралися, та й сидиш?! Щоб ви крячкою сів!

 

Галичина: традиційні звертання

       Як і на всіх українських землях, у галицькій родині дитину змалечку навчають бути чемною, дотримуватись неписаних, але обов'язкових у взаєминах із людьми різного віку і стану правил етикету. Ці норми і правила, поєднані із загальноукраїнськими, формують мовний тип особистості. 

       У поведінці чемних, ввічливих галичан часто-густо відбивається той додатковий етичний компонент, який дещо виокремлює їх серед подолян і слобожан,

Хвилинка для посмішки

-         Як ся маєте?  - нав’язує дівчині бесіду молодий хлопець.

-         Дякую, добре.

-         А як ся має ваша мама?

-         Дякую, добре.

-         А як ся мають ваш брат і сестра?

-         Дякую, добре.

Хлопець не знає. що далі говорити. Дівчина виручає:

-         Я ще маю діда й бабу.

***

-         Чому ти весь час озираєшся, доню?

-         Шукаю для тебе гарного зятя, тату.

Хвилинка для посмішки

   Домовлялися чоловік і жінка одне одного на «ви» називати.

- Панасе Андрійовичу, чи не хочете свіженьких вареничків?

- Дякую, Одарко Пилипівно.

       І так щодня. Аж ось одного разу десь чоловік довго затримався. Одягнулася жінка, побігла в чайну, а чоловік її там. Вона до нього:

- Я за вами, а ти тут?! Забралися, та й сидиш?! Щоб ви крячкою сів!

                                                              ****

 - Здоров, Андрію! Як поживаєш? Що робить дружина? Куди це ти поспішаєш? Котра година? Ти читав сьогоднішній номер «Спортивної газети»? Як зіграв «Шахтар» — «Динамо» Київ?

- Дякую, добре, вишиває, додому, пів на восьму, не читав, 0:1!

      

Звертання Шевченка до адресатів

Добрий чоловіче. Мій голубе. Лебедику. Отамане. Батьку мій рідний. Друже мій. Добродію і друже. Брате мій добрий. Добрий і щирий мій земляче. Любий єдиний друже. Щирий мій друже. Мій друже, богу милий. Мій благородний,  щирий друже. Богу милий друже. Моє серце. Батьку отамане Кошовий. Свята заступнице. Вельмишановний. Моє серденько. Грицю. Вельми  шанований. Добродію ласкавий.

Звертання в листах до Шевченка

Мій милий, мій любий паночку! Любий мій земляче! Брате! Милостивий Пане! Моє серце, коханий земляче! Мій добрий Тарасе. Брате, курінний товаришу! Люб'язний Тарасе Григоровичу! Отамане наш! Мій золотий Тарасе! Достойніший Тарасе Григоровичу! Батьку! Брате-голубе! Братику! Коханий друже! Мій добрий і незабутній Тарасе! Мій голубе-сизий! Братику-соколику! Вельмишановний! Друже мій щирий! Наш лебедю! Друзяко щирий! Вірний товаришу! Милий мій друже і славний Тарасе! Милий соловейку! Коханий приятелю!  Єдиний друже мій! Друже мій стародавній! Добрий земляче! Дорогий наш Кобзарю! Люб'язний Тарасе Григоровичу! Українському козаку, бандуристи художнику! Старий Кобзарю і певний мій друже! Високоповажаний Добродію! Добридень Вам або добривечір! Щиро шанований мій Добродію!

"Мужський" характер

Нам, мужчинам, дорікають:

Їздячи трамваєм,

Ми, мовляв, жінкам ніколи

Місць не уступаєм,

Бо, мовляв, ще є мужчини

Некультурні й грубі.

В цьому треба розібратись,

Громадяни любі.

Якось їхав я трамваєм,

Словничок ввічливості: "воно" -"він" - "вони" (бувальщина)

           Одного разу молодий художник, готуючись до виставки, приїхав у село, де його не знали. Він хотів написати портрети кращих працівників. Того ж дня почав малювати портрет відомого тракториста. Біля художника зібралися люди, які з цікавістю стежили за його роботою. Аж до нього підійшла сільська бабуся, вона глянула на художника і запитала:

- Що воно там малює?