Як і на всіх українських землях, у галицькій родині дитину
змалечку навчають бути чемною, дотримуватись неписаних, але обов'язкових у
взаєминах із людьми різного віку і стану правил етикету. Ці норми і правила,
поєднані із загальноукраїнськими, формують мовний тип особистості.
У поведінці чемних, ввічливих галичан
часто-густо відбивається той додатковий етичний компонент, який дещо виокремлює
їх серед подолян і слобожан,
поліщуків і волинян.
На мовленнєвий етикет галичан суттєво вплинула народна культура
місцевих етнічних груп — гуцулів, бойків, покутян, опілян, західноукраїнська
літературна традиція, зрештою — і запозичені від сусідів-поляків елементи
підкресленої ґречності. З плином часу сформувалися ті мовленнєві правила,
що закріпилися в свідомості українського народу як галицизми (хоч при їхній
поширеності в Україні вважати їх лише західноукраїнським явищем було б
недоречністю, перебільшенням).
Активно відроджуються на західноукраїнських землях ледве не заборонені за часів
тоталітаризму звертання пан, пані, панове. Якщо на сході України їхнє вживання закріпилося переважно в
офіційно-діловій сфері (це звертання до іноземних гостей, високопоставлених
урядовців, учасників зборів і засідань ), то на заході нашої держави ці
звертання знову стали побутовими, загальноприйнятими. Тут їх можна почути на
вулиці, в крамниці й на ринку, в автобусі і електричці, в школі тощо. Отож
слово пан та похідні від
нього знову, як і в дорадянський період, втратили експресію і аж ніяк не
засвідчують високу соціальну належність співрозмовника. Ця зручна форма не
супроводжується іншими словами звертання, якщо адресована незнайомій людині. В
офіційній обстановці вона поєднується з власним іменем, прізвищем або назвою
посади (до речі, такі сполучення - шанобливі звертання): пане Юрію, пані
Оксано, пане Ющук, пане вчителю. Щоправда, лише іноді можна почути більш
примхливі панянко, панно (згадаймо Тичинине «О панно Інно! Панно Інно!»).
У перший рік незалежності представники нової галицької
інтелігенції, не бажаючи повертатися до «скомпрометованого» соціальною оцінкою
звертань пане, пані, пропонували вживати в цій функції старі галицизми вуйку і вуйно, але цю ідею не
підтримали. Вуйком і вуйною називають у нас або родичів, або старших за віком чоловіка і
жінку, частіше в сільській місцевості, де ці звертання збереглися й досі.
Показовими є і зменшувально-пестливі власні імена, якими називають
дітей, родичів, близьких друзів. На відміну від русифікованих Ваня, Вася, Коля,
Міша, Маша і подібних, це власне українські утворення: Іванку, Миколайку,
Михасю, Миросю, Марічко. У художніх оповідях ці гарні імена ставали однією з
ознак галицького колориту. Порівняйте в «Тінях забутих предків» Михайла
Коцюбинського: «Любчику Іванку! Ци будемо в парі усе? Мушу йти в полонину,
Марічко...». Вочевидь, тенденція до утворення власне українських
зменшувально-пестливих власних імен поступово набуде сили, і галицькі утворення
можуть стати зразком, основою, імпульсом цих процесів.
Досі популярні в Галичині, особливо на селі, і ті звертання, що характеризують
родинні стосунки. 3 повагою і шаною називають поважну жінку нанашкою («хрещена
мати»), молоду
жінку небогою
(«племінниця»).
Як і по всій Україні, повноцінно звучать звертання до хрещеного батька і
хрещеної матері куме, кумо.
Можна почути тета або цьоцю при звертанні до материної сестри. Таке слововживання є
загальноприйняте у Галичині, його сфера - лише сільські райони. Юнака, парубка
колись називали легінем, легіником. Звичайно, таке звертання нині звучить як стилізація, але за певних
обставин (напівжартівливо, аби підкреслити доброзичливе ставлення) воно цілком
природне.
А от поважливе, шанобливе звертання до батька, матері і старших
рідних на Ви, відоме й на сході
України, зберігається майже повсюдно, а не тільки в середовищі західноукраїнської
інтелігенції: - Ви, тату, запрошували... Ви, мамо, наказали... «Тикання»
загалом - не галицька традиція; таке слововживання прийшло зі сходу, в ньому
відчутний вплив російськомовного населення. Лише за умов близьких товариських
взаємин (у симетричній ситуації спілкування, як кажуть мовознавці) можливе
звертання на ти: «Чого ти хочеш, брате?»
Немає коментарів:
Дописати коментар