"Як ся маєте?"

Залицятися – підбивати клинці, топтати стежку, смалити халяви. крутити роман.

Радіти – серце співає. душа радується, пити радість, не чути землі під собою від радості, як знов на світ народився, ходити іменинником, бути на сьомому небі. співати від щастя, аж танцює.

Прочитаймо народну усмішку і визначмо, у чому комічність  описаної ситуації.

-          Як ся маєте?  - нав’язує дівчині бесіду молодий хлопець.

-          Дякую, добре.

-          А як ся має ваша мама?

-          Дякую, добре.

-          А як ся мають ваш брат і сестра?

-          Дякую, добре.

Хлопець не знає. що далі говорити. Дівчина виручає:

-          Я ще маю діда й бабу.

Міні-тренінг "Несподіване знайомство"

Уявіть, що до Вас на вулиці підійшов незнайомець (незнайомка) і запропонував познайомитись. Оберіть у відповідь репліку, найбільш вдалу, на ваш погляд, з поданих варіантів.                                                             - Скажіть, будь ласка, як би ви хотіли провести вечір?

Варіанти відповідей:

ü  Пройдімося вулицями — такий  сонячний настрій! 

ü  Ходімо в кіно — ось побачите, вам сподобається ця кінострічка! 

ü  Відвідаймо виставу — якщо вам до вподоби гра наших акторів.

ü  Можу вам запропонувати прогулянку у гори. 

ü  Мені  здається, найкраще було б піти до нашого парку. 

ü  Ви любите атракціони? 

ü  Як ви ставитесь до дискотеки?

ü  Можемо завітати до моїх друзів, вони будуть нам раді!                                                   - Ви надто настирливий!

Варіанти відповідей:

ü  Вам і справді так здається?  Ви дивна людина! 

ü  А хіба це погано? І що ж тут такого?

ü  Я радий, що вам подобаюсь! 

"Дозвольте познайомитись"

Знайти в натовпі близьку духом людину непрос­то. А вже як буває прикро, коли через нестачу слів гу­биш шанс продовжувати з такою людиною знайом­ство. В ситуаціях знайомства й залицяння чи не визначальну роль відіграють невербальні (несловесні) засоби комунікації — насам­перед приязний погляд, дружня посмішка. Та все-таки й слова багато важать. Тут головне — не пере­більшити. Краще говорити небагато, принаймні спер­шу (щоб не налякати нову людину своєю нав'язли­вою балакучістю або не відвернути недостатньою освіченістю). Прослухайте бувальщину із життя Григорія Сковороди і визначте основні помилки, яких припустився губернатор.

                                             З ГУБЕРНАТОРОМ   НЕ ЗНАЙОМИЙ

Часто Григорія Сковороду можна було зустріти на шляху від Харкова до Бабаїв. Якось він сів перепочити, імпро­візуючи мелодію на флейті. Раптом показався розкішний губернаторський екіпаж. Вершник-ад'ютант, який супрово­джував губернатора, швидко під'їхав до Григорія Савича, гукнувши:

— Пан губернатор запрошує вас до карети!

— Передайте губернатору,

Хвилинка для посмішки

-         Як ся маєте?  - нав’язує дівчині бесіду молодий хлопець.

-         Дякую, добре.

-         А як ся має ваша мама?

-         Дякую, добре.

-         А як ся мають ваш брат і сестра?

-         Дякую, добре.

Хлопець не знає. що далі говорити. Дівчина виручає:

-         Я ще маю діда й бабу.

***

-         Чому ти весь час озираєшся, доню?

-         Шукаю для тебе гарного зятя, тату.

Звертання Шевченка до адресатів

Добрий чоловіче. Мій голубе. Лебедику. Отамане. Батьку мій рідний. Друже мій. Добродію і друже. Брате мій добрий. Добрий і щирий мій земляче. Любий єдиний друже. Щирий мій друже. Мій друже, богу милий. Мій благородний,  щирий друже. Богу милий друже. Моє серце. Батьку отамане Кошовий. Свята заступнице. Вельмишановний. Моє серденько. Грицю. Вельми  шанований. Добродію ласкавий.

Звертання в листах до Шевченка

Мій милий, мій любий паночку! Любий мій земляче! Брате! Милостивий Пане! Моє серце, коханий земляче! Мій добрий Тарасе. Брате, курінний товаришу! Люб'язний Тарасе Григоровичу! Отамане наш! Мій золотий Тарасе! Достойніший Тарасе Григоровичу! Батьку! Брате-голубе! Братику! Коханий друже! Мій добрий і незабутній Тарасе! Мій голубе-сизий! Братику-соколику! Вельмишановний! Друже мій щирий! Наш лебедю! Друзяко щирий! Вірний товаришу! Милий мій друже і славний Тарасе! Милий соловейку! Коханий приятелю!  Єдиний друже мій! Друже мій стародавній! Добрий земляче! Дорогий наш Кобзарю! Люб'язний Тарасе Григоровичу! Українському козаку, бандуристи художнику! Старий Кобзарю і певний мій друже! Високоповажаний Добродію! Добридень Вам або добривечір! Щиро шанований мій Добродію!

Несподівана етимологія: товариш

Слово товариш – чи не найдавніше з усіх вищезгаданих звертань. Воно тюркського походження . Умовно його можна поділити на 2 частини: товар та іш.  Перша частина товар називає худобу, призначену для продажу. У деяких сучасних діалектах української мови так і досі називають домашню худобу, але призначену

Кличний відмінок

                 Закінчення кличного відмінка (чоловічий та спільний рід) :
-о :        Миколо, ябедо, плаксо
-у :        Олегу,  Людвігу,  Фрідріху, слухачу, товаришу, Петровичу...
-е :        Ігоре, хлопче, друже, козаче, Павле, Володимире, Костянтине,
-ю :       добродію, Валерію, лікарю, вчителю, секретарю, кобзарю...

                  Закінчення кличного відмінка (жіночий рід) :
-о :       Оксано, Галино, Ольго, Ганно, дочко...
-е:        Христе, Насте....
-є :       Наталіє, Маріє, Надіє, Софіє, Валеріє...
-ю:       Марусю, Наталю, Галю, бабусю, доню...

Звертання - слова, що зближують

      Живучи в постійному дефіциті добра, милосердя, любові, ми непомітно для себе спростили, вихолостили, збіднили етикет спілкування. Етикет українського народу, в тому числі й мовленнєвий, вироблявся впродовж тисячоліть. Окремі вислови сягають дохристиянського періоду і пов'язані з язичеською обрядовістю, звичаями, уявленнями слов'ян. Наприклад, жінки, перепрошуючи за вимовлене в хаті недобре слово, говорили: "Шаную сонечко святе, і піч, і стіл", а чоловік, утримуючись від лайки, промовляв: ,,Сказав би, та піч у хаті". Це пов'язано з давніми

Вітання у різних народів

Чи не дивно чути замість нашого звичного вітання таке: «Їли ви сьогодні?» або «Чи здорова ваша худоба?»
Але це теж вітання. Саме такими фразами обмінювалися, зустрічаючись, жителі Стародавнього Китаю, Монголії, Єгипту. На перший погляд здається дещо смішно, але якщо подумати трохи, то легко можна довести, що «чи здорова ваша худоба?» — «здрастуйте».

Етикетні "недрібнички"

Низький уклін можливий на запро­синах молодої на весілля, молодих — батькові-матері на весіллі. У товаристві, де багато незнайомих людей, варто одразу зробити загальний уклін (трохи схилити голову й привіта­тися). Вітаються за руку здебільшого

Вузлики на щодень

- Вітайтесь завжди привітно, неза­лежно від того, який у вас настрій: від цього залежить перше враження про лю­дину;

- першим вітає молодший старшого (але руку йому має подати старший);

- чоловік вітає жінку (однак руку першою подає жінка);

- підлеглий вітає керівника (однак руку подає керівник);

- перша фраза вітання належить то­му, хто заходить (в приміщен­ня), незалежно від віку, посади;

- незалежно від статі, віку й посади першим вітається той,

"Пані поважного віку можуть не знімати капелюшок у кінотеатрі”.

А вітатись жінкам, дівчатам, якщо вони в капелюшку, беретику, хутряній шапці? Сучасні етикетні правила не зо­бов'язують прекрасну стать бути про­стоволосими на роботі, зібраннях (од­нак чи естетично це?). Пригадується цікавий факт. В одному з французьких кінотеатрів вирішили навчити жінок гарним манерам ось як:

Експрес-урок №1: "Доброго ранку - добрий день"

Привітання в українців

Дотепер в Україні поширені при­вітання ,,за козацьким звичаєм”: зустрівшись у гостині, добрі знайомі обіймаються й цілуються. Традиційним елементом вітань ук­раїнців є також шапкування. Люди старшого віку, проходячи один повз одного, трохи піднімали головний убір, чемно нахиляли голову, а коли це ста­течна і в літах особа, — навіть придолонювали до грудей руку. На жаль, ця традиція останнім часом майже вийшла з ужитку, знецінилась серед молодшого покоління.

Традиційно вважалось за велику не­чемність зайти до хати

Доброго ранку, добрий день, привіт, Неllo, Ні !

        «Привіт» (англ. «Неllo») є універсальною формою вітання в Америці. Вона прийнята в будь-яких ситуаціях, за винятком тих, коли це привітання вживають одразу після офіційного рекомендування. Навіть малознайомі люди кажуть один одному при зустрічі: «Привіт». Доречна ця форма й при дружньому рекомендуванні: «Селлі, я хотів би познайомити тебе з Джоан», — на що Селлі відповідає: «Привіт, Джоан, рада познайомитись з тобою».
        Ще більш неофіційним є загальновживане привітання «Гай» (англ. «Ні»). Так вітаються між собою давно знайомі люди, але воно не допускається як відповідь на рекомендування.
       У ділових колах слова «Доброго ранку» є звичайним привітанням до полудня; після полудня слід казати: «Добрий день». Але через те, що ці привітання звучать трохи манірно, їх нерідко замінюють на «Привіт» і усмішку.

Привітання - побажання

   Чи не дивно чути замість нашого звичного вітання таке:    «Їли ви сьогодні?» або «Чи здорова ваша ху­доба?»  Але це теж вітання. Саме такими фразами обмінювалися, зустрічаючись, жителі Стародавнього Китаю, Монголії, Єгипту.  
        На перший погляд здається де­що смішно, але якщо подумати трохи, то легко можна довести, що «чи здоро­ва ваша худоба?» — «здрастуйте».
       І справді, що було основою життя мон­гола-кочівника в давні часи? Його стадо. Здорова худоба — вистачає їжі — все добре в родині. Загинула худоба від хвороби або від нестачі кормів — і у людей голод, недуги, смерть. Ось і виходить: по­бажати здоров'я рогатим годувальникам скотаря — все одно, що побажати здо­ров'я йому самому та його родичам.
         Якими тільки вітаннями не користу­валися люди: "Салют! Чао! Салам алейкум! Хау ду ю ду!"
Словами «я вас (тебе) бачу» обміню­ються, зустрічаючись, зулуси. А плем'я жителів      Африки придумало вітання на всі випадки в житті:
акуше — робітни­кові,                     акуаре — стомленому, 
акурін — мандрівникові,                аквалейло — чужозем­цеві.
          Є особливі вітання для людини, яка сидить, лежить, для щасливого або нещасного і т.ін. Уявляєте, як важко маленьким африканцям, поки вони все це вивчать. Адже переплутати не мож­на. Це здавна вважають невихованістю.Про таких плутаників на Русі, напри­клад, навіть приказка була: «Де пень — тут чолом, де люди — тут боком, а де собаки жеруться — тут: «Боже помагай».     

НЕВВІЧЛИВО :

- вітатися — й не дивитися людині у вічі;  

- вітатися — й тримати руки в  кишенях;

- вітатися — й щось жувати;

- вітатися в рукавичках (лише жінка може вітатися, не скидаючи їх, сказати ,,Добридень”, посміхнутись й нахилити голову — і тримати при цьому руки в ки­шенях пальта або кожуха).

Правило трьох ,,НЕ”.

Співрозмовник — не вантажівка, на яку можна скидати тонни своїх емоцій і справ.

Випадкова зустріч — не привід для посвячення когось у перипетії свого життя.

Вулиця (коридор, автобус) — не сповідальня.

Вітання- прощання: вузлики на щодень

- вітайтесь завжди привітно, неза­лежно від того, який у вас настрій: від цього залежить перше враження про вас;

- першим вітає молодший старшого (але руку йому має подати старший);

- чоловік вітає жінку (однак руку першою подає жінка);

- підлеглий вітає керівника (однак руку подає керівник);

- перша фраза вітання належить то­му, хто заходить (у приміщен­ня), незалежно від віку, посади;

- незалежно від статі, віку й посади першим вітається той, хто обганяє знайо­мого чи проходить повз нього;

- зустрівши   знайомого,   злегка вклоніться і привітайтесь словесно, ско­риставшись доречним у цій ситуації ети­кетним виразом;

- вітайтесь і з незнайомими особис­то людьми, якщо зустрічаєтесь із ними часто (продавець у крамниці, теле­фоністка на пошті тощо);

- зайшовши в установу, організацію, до театру, в ресторан і т.ін., ввічлива людина має привітатися передусім з об­слугою ;

- прийшовши в гості, передусім вітають господиню, потім господаря, інших жінок і чоловіків у порядку, в яко­му вони сидять;

- вибираючи вітальну формулу, потрібно передусім зважити на час спілкування: ранок, день чи вечір;

- традиційною фразою-відповіддю українців на вітання є вираз ,,Доброго здоров'я!”, однак цілком можливе і по­вторення однієї з вітальних формул;

- розрізняють ,,буденні” й ,,святкові” вітальні вирази;

- вирази вітання супроводжуються жестами й мімікою (уклін, рукостискан­ня, шапкування, цілування, обійми, усмішка).

А чи вміємо ми вітатись?

    Дотепер в Україні поширені при­вітання "за козацьким звичаєм": зустрівшись у гостині, добрі знайомі обіймаються й цілуються. Традиційним елементом вітань ук­раїнців є також шапкування. Люди старшого віку, проходячи один повз одного, трохи піднімали головний убір, чемно нахиляли голову, а коли це ста­течна і в літах особа, — навіть придолонювали до грудей руку. На жаль, ця традиція останнім часом майже вийшла з ужитку, знецінилась серед молодшого покоління.

       Традиційно вважалось за велику не­чемність зайти до хати в шапці чи каш­кеті, вже не кажучи про перебування в оселі або за столом. А що бачимо нині? Заходячи до тієї чи іншої установи, не кожен нава­житься скинути головний убір, — завітайте до будь-якої кав'ярні чи їдальні, і неодмінно впаде в очі: стоять за столиками, сидять за обідом у шап­ках, апетитно посьорбуючи та пережо­вуючи наїдки, і нікому не спаде в голо­ву, що така нечемність свідчить про надто низький рівень культури, невихо­ваність.

     А як бути жінкам, дівчатам, якщо вони в капелюшку, беретику, хутряній шапці? Сучасні етикетні правила не зо­бов'язують прекрасну стать бути про­стоволосими на роботі, зібраннях (од­нак чи естетично це?). Пригадується цікавий факт. В одному з французьких кінотеатрів вирішили навчити жінок гарним манерам ось як: під час демон­страції фільму періодично подавалась реклама ,,Пані поважного віку можуть не знімати капелюшок у кінотеатрі”. І сталось диво: