Звертання - слова, що зближують

      Живучи в постійному дефіциті добра, милосердя, любові, ми непомітно для себе спростили, вихолостили, збіднили етикет спілкування. Етикет українського народу, в тому числі й мовленнєвий, вироблявся впродовж тисячоліть. Окремі вислови сягають дохристиянського періоду і пов'язані з язичеською обрядовістю, звичаями, уявленнями слов'ян. Наприклад, жінки, перепрошуючи за вимовлене в хаті недобре слово, говорили: "Шаную сонечко святе, і піч, і стіл", а чоловік, утримуючись від лайки, промовляв: ,,Сказав би, та піч у хаті". Це пов'язано з давніми
слов'янськими культами  сонця, печі, стола.
       Безумовно, у зв'язку з різними причинами вироблення мовленнєвого етикету українського народу не могло не зазнавати впливів інших культур.  Сьогодні ми повинні критично ставитись до перейнятого з чужих культурних традицій, визначити, чи відповідає запозичення нашим духовним засадам, народній моралі.
        На основі спілкування українського народу лежать такі загальнолюдські морально-етичні цінності, як доброзичливість, любов, лагідність, привітність,  ґречність. Багато етикетних форм українців свідчать про це. Наприклад, будьте щасливі, Боже поможи, дай Боже щастя, добридень, добродію, здоровенькі були, будь ласка, ласкаво прошу, з вашої ласки і т. ін.
        У нашій мові також наявна велика кількість слів-звертань із пестливими суфіксами, що також свідчать про лагідність, доброзичливість українців (бабусю, матусю, сестричко, голубонько, братику і т. ін.).
        Звертання найчастіше виражається кличною формою іменника: Зоре моя вечірняя, зійди над горою (Т.Шевченко). При звертанні можуть стояти пояснювальні слова. Такі звертання називаються поширеними: Рости, рости, моя пташко, мій маковий цвіте! (Т. Шевченко)
       Особовим займенником у сучасній літературній мові звертання ніколи не виражається. Якщо таке й зустрічається у експресивному мовленні, то воно має вульгарний відтінок: Слухай, ти! Ну, ти, й нахаба! (І. Рябокляч).
       Звертання до неживих предметів часто вживається у художній літературі: Хлюпни нам, море, свіжі лави! О земле, велетнів роди! (П. Тичина)