Як Вас тепер величати?

                                     

       З цією нашою співдружною незалежністю — безліч проблем. Наприклад, як нам тепер величати одне одного?  Колись було ясно; товариш. Хай він на сто років від тебе старший, а все одно — товариш.  Я було попросив одного:
            - Товаришу, дай прикурити.
Він і дав...
Та так, що я ледве додому доплентався. І ще товаришем називається. Тоді я подумав: пан. Кажуть же: панове депутати. І вчорашні партократи охоче відгукуються. Підходжу до дами в горжетці:
           - Пані, скажіть, будь ласка...
А вона зміряла мене підведеними очиськами з ніг до голови, пхикнула і до вітрини одвернулася. Не пан я для неї, значить... Ну що ж, коли моє не в лад... Буду казати: громадяни. Он у підворітті стоять двоє. Розливають не що-небудь, а коньяк.. Я до них:
           - Громадяни начальники...
Вони зраділи:
           - О, кореш. Теж сидів? А за що? Скільки накрутили?
Тьфу ти, і тут промашка. Може, про добродія зга¬дати?.. Згадав. Коли втролейбусі їхав. Вирішив пере¬вірити. Кажу одному в капелюсі:
          - Добродію, закомпостуйте квиток.
Він чогось розсердився:
          - А може, я зовсім не добродій.
Я теж розсердився.
          - Ну, тоді ви злодій,— кажу,
Мене, звичайно, побили. І не вступилися ні панове, ні товариші. Одна тільки повнолиця, розмальована, як писанка, пожаліла, хусточку носову дала. Я розчулився:
          - Спасибі, женщина.
А вона кокетливо;
          - А може, я дєвушка...
Чорт зна що... Пішов я в неділю на базар, послухати, як народ говорить.
А там одне одного найчастіше вели¬чають «дамочкою» або «дядьком». Так і питаю в одного;
         - Дядьку, почім сало?
         - По сто тридцять, небоже.
Не полінувався, в словник зазирнув: «Небіж» озна¬чає — племінник. Гарне слово. Треба запам'ятати. Приходжу в понеділок до себе в майстерню. Сидять мої хлопці, мене чекають.
         - Привіт, небіжчики. Ану, вставайте.
Ще так шпарко мої хлопці ніколи не схоплювалися. А Петро навіть заїкатися почав.
         -Т-т-а ти що? Знущаєшся? Чи після неділі похме¬литися забув? Сам ти небіжчик ходячий...
Тепер я до всіх кажу тільки: «ей» або «агов».
Міліціонер мене зупинив:
- Ви що, в лісі?
      Я не витримав:
- Ні, я в дурдомі. Він сказав:
- Воно й видно.