Етикетні "недрібнички"

Низький уклін можливий на запро­синах молодої на весілля, молодих — батькові-матері на весіллі. У товаристві, де багато незнайомих людей, варто одразу зробити загальний уклін (трохи схилити голову й привіта­тися). Вітаються за руку здебільшого
чо­ловіки (якщо один із них сидить, то не­одмінно повинен встати), незалежно від того, хто з ним вітається. Вставання — не лише вияв уваги до того, хто до вас підійшов привітатися, а насамперед — вияв власної гідності. Жінці, дівчині, якщо вона подасть вам руку, цілують пальці, злегка нахиливши голову. Вітаючись із жінкою, дівчи­ною, чоловіки, юнаки повинні встати, незалежно від того, подасть вона вам ру­ку чи ні. Сісти належить лише після то­го, як сяде жінка. Потиску руки цілком достатньо для щоденного вітання. Водно­час рукостискання — це ще й звичка. Дехто з чоловіків полюбляє при зустрічі поплескувати рукою по плечу співрозмовника. Якщо цей жест можли­вий для давніх друзів, родичів, то в усіх інших ситуаціях його бажано уникати.

Не треба класти руку на плече.

             Цей рух доречний, може, тільки в танці.

Довіра — звір полоханий, втече.

                            Він любить тиху паморозь дистанцій.(Л. Костенко)