"Мужський" характер

Нам, мужчинам, дорікають:

Їздячи трамваєм,

Ми, мовляв, жінкам ніколи

Місць не уступаєм,

Бо, мовляв, ще є мужчини

Некультурні й грубі.

В цьому треба розібратись,

Громадяни любі.

Якось їхав я трамваєм,

А уздовж проходу

Натопталось душ п'ятнадцять

Женського народу.

Треба місцем поступитись,

А кому охота?

Ти стоятимеш, а сяде

Тютя жовторота.

Я до публіки й звернувся:

«Женщини і дами!

Хто найстарша і найтовща

Буде тут між вами?»

Всі мовчать, як без'язикі,

Мов заклало вуха.

Я й кивнув одній бабусі:

«Йди сідай, старуха!»

А вона попалась, видно,

Із єхидних штучок.

«Та сиди вже там, - говорить, -

Теж мені - онучок».

Я до іншої звертаюсь

Благородно й чітко:

«Ви, по-моєму, найтовща.

Йдіть сідайте, тітко».

Наче й не до неї.

Не оцінює культури

Й чемності моєї.

Я до третьої заходжу

З іншого вже краю:

«Вам, мамашо, скільки років

Стукнуло?» — питаю.

А вона скривилась гірко

І сказала строго:

«То тебе об стінку лобом

Стукнули малого!»

Як почув таку я фразу,

Сів на лавку зразу.

Більше женщинам я місця

Не давав ні разу.

І мене тепер не стягне

Найсильніший трактор.

Ми, мужчини, теж умієм

Показать характер.