10 лютого 2016

Словничок ввічливості: ти чи Ви ?

Називати регулярно в процесі бесіди ім'я співрозмовника — один із складників успішної бесіди. ,,Ніщо не є таким милим для вуха людини, як її власне ім'я ( Д.Карнегі). Звертання на ім'я й по батькові — успадкована з російської мови традиція, яка є наслідком жорсткого патріархату. В українців подружжя традиційно було рівноправним (який сенс у такому разі називати дитину за ім'ям батька, а не матері чи й обох батьків?). Свідчення сімейного рівноправ'я віддзеркалюються в мові:
порівняймо українське одружитися (тобто стати дружиною, друзями) з російським вийти замуж (стати за чоловіком, підпорядкувати себе йому). Отож, хоч і в офіційній сфері звертання на ім'я й по батькові залишається ще поширеним, розвивається нова традиція (точніше, відновлюється стара) — називати лише ім'я (повне, звичайно). Сполучення повного імені з пошанною формою звертання на «Ви» — найзручніший спосіб досягнення психологічного комфорту в колективі: «Ви, Володю, коли закінчите верстати підручник?» До слова, «ти» — надзвичайно небезпечний займенник. Кажуть, від «ти» дуже близько до «іди ти...» Звертання тільки по батькові належить до фамільярних, а отже, й небажаних. До імені часом приєднують загальне слово-звертання — пан, панове, пані, пані. Є й форма для неодружених жінок: панна. Поєднують ці слова і з загальною назвою професії чи посади: «Пане вчителю, підготуйте на завтра виступ», «Пані Тетяно, чи можна скористатися вашим комп'ютером?», «Шановні пані й панове!»

Немає коментарів:

Дописати коментар