Колись дивувало хамство, тепер дивує ввічливість

,,Ніщо не ціниться так дорого і не коштує так дешево, як ввічливість” – ця фраза відома усім.

Що ж таке ввічливість?  Загляньмо у словник. Увічливий – чемний, гречний, вихований, шанобливий, люб’язний, тактовний, коректний, галантний, делікатний. Ввічлива людина обирає теми, які були б цікаві співрозмовникові, уникаючи неприємних їй: з бездітними не буде говорити про дітей, з лисим – про модні зачіски. Ввічлива людина не мовчатиме з розумним виглядом і кривою посмішкою, коли її про щось питають. Ввічлива людина не набридатиме усім ,,бородатими” анекдотами. Ввічлива людина не відповідатиме хамством на хамство. Існує закономірність, що порядна людина завжди програє у сутичці з хамом, бо вона поводиться з ним як з  порядною людиною, а він із нею - як із хамом. Це важко бути ввічливим, якщо інший поводиться грубо. 
А звідки походить слово ,,хам”? Згадаймо біблійну легенду про одного з синів старозавітного Ноя. Коли сини побачили Ноя у нетверезому стані, вони поспішили батькові на допомогу. Лише один син на ім’я Хам почав з батька насміхатися і глузувати.

Даймо собі раду !

Святослав Караванський пропонує конструкцію ДАТИ СОБІ РАДУ як нормативну до таких ненормативних словосполук:

Неправильно	Правильно
Влаштовувати свої справи	Дати собі раду
Знайти вихід	Дати собі раду
Вийти з важкого становища	Дати собі раду у скруті ( вийти зі скрути)
Розібратися з документами	Дати собі раду з документами
Призвичаїтися до нових умов	Дати собі раду в нових умовах
Обійтися без позичок	Дати собі раду без позик
Не потребував нічиєї опіки	Дав собі раду сам
Поробив усі свої справи	Дав раду всьому
Не пропав у дорозі	Дав собі раду у дорозі
Вибився з колії	Не міг дати собі раду

Спочатку було Слово

 Біблія : ,,Спочатку було Слово”.

Сократ: ,,Заговори – і я тебе побачу”.

Бальтасар (Іспанія, 17 ст.): ,, Грубість шкодить  усьому  справедливому  і розумному, люб’язність усе скрашує: позолотить ,,ні”, підсолодить істину, підрум’янить навіть старість ...”     

Бернард Шоу:  ,,Є 50 способів сказати ,,так”  і 500 способів сказати ,,ні ”.

Чарлз Гокет (США):,, Потяг до спілкування відрізняє людину від інших живих  істот»

 Сент-Екзюпері: ,,Спілкування – це єдина розкіш, що гідна людини”. 

Колядка "Чи знала ти, Маріє?"

Займенники та етикет різних народів

 Між мовним етикетом різних народів немає повної тотожності, кожна мова по-своєму неповторна і чарівна. Американець М.Вілсон іронізує: ,,Насправді  російське пожалуйста так само подібне на англійське please, як фраза ,,Я Вас кохаю” на фразу ,,Виходьте за мене заміж”.              
У європейців у центрі розмови – Я. У японців - співрозмовник (айте), у них суть розмови – у досягненні гармонії  з айте. Тому японців дивує часте вживання європейцями слів, що принижують гідність співрозмовника ,,розумієте”, ,,ну як вам пояснити”, ... . Вони сприймають такі слова як попереджувальний удар.      Цікаво те, що у японців, корейців, в’єтнамців  не два займенники, що називають співрозмовників ( ти, ви –  у слов’ян), а аж 12 таких, що відповідають нашому ,,я”. Інколи азійці здаються нам байдужими, маломовними, насправді вони бояться помилитись у звертанні до іноземців у виборі займенника, щоб не образити гостя. А от французи у 1793 році видали декрет: відмінити займенник ,,Ви”, звертатися один до одного лише на ,,ти”, аби усі почувалися рівними. Але таке рішення не прижилося. Польська мова уникає займенника ,,Ви”. Тут надається перевага 3-ій особі множини, словам пані, пане. Ось як звучатиме просте речення ,,Пане Збігневе, ви, здається знали мою сестру?” польською мовою: ,,Пане Збігневе, пан, здається знав мою сестру?” Граматичний лад  мови індіанського племені нутка змушує мовця, коли він до когось звертається, вказувати, чи цей чоловік лисий, якого зросту, чи має апетит...