Займенники та етикет різних народів

 Між мовним етикетом різних народів немає повної тотожності, кожна мова по-своєму неповторна і чарівна. Американець М.Вілсон іронізує: ,,Насправді  російське пожалуйста так само подібне на англійське please, як фраза ,,Я Вас кохаю” на фразу ,,Виходьте за мене заміж”.              
У європейців у центрі розмови – Я. У японців - співрозмовник (айте), у них суть розмови – у досягненні гармонії  з айте. Тому японців дивує часте вживання європейцями слів, що принижують гідність співрозмовника ,,розумієте”, ,,ну як вам пояснити”, ... . Вони сприймають такі слова як попереджувальний удар.      Цікаво те, що у японців, корейців, в’єтнамців  не два займенники, що називають співрозмовників ( ти, ви –  у слов’ян), а аж 12 таких, що відповідають нашому ,,я”. Інколи азійці здаються нам байдужими, маломовними, насправді вони бояться помилитись у звертанні до іноземців у виборі займенника, щоб не образити гостя. А от французи у 1793 році видали декрет: відмінити займенник ,,Ви”, звертатися один до одного лише на ,,ти”, аби усі почувалися рівними. Але таке рішення не прижилося. Польська мова уникає займенника ,,Ви”. Тут надається перевага 3-ій особі множини, словам пані, пане. Ось як звучатиме просте речення ,,Пане Збігневе, ви, здається знали мою сестру?” польською мовою: ,,Пане Збігневе, пан, здається знав мою сестру?” Граматичний лад  мови індіанського племені нутка змушує мовця, коли він до когось звертається, вказувати, чи цей чоловік лисий, якого зросту, чи має апетит...