Наголос – виділення у слові одного із складів посиленням голосу. У нашій мові наголос силовий, або динамічний (наголошений склад звучить сильніше); вільний, або рухомий (не закріплений на певному складі (наприклад, у польській мові наголос завжди на передостанньому складі). Наголос може міняти місце в різних формах слова, змінювати граматичне значення слова: весни´ (Р.в.одн) - ве´сни (Н.в.мн.). Зміна наголосу може змінювати лексичне значення слова: за´мок -замо´к. У деяких словах є подвійний наголос: по´милка, поми´лка. В односкладових словах наголос не ставлять.
Службові односкладові слова, як правило, не наголошуються.
Є головний і побічний наголоси: двадцяти´пяти´ти´сячний. Розрізняють
1) словесний – виділення одного із складів: весна´,
2) логічний наголос, або смисловий ( виділяють наголосом найважливіше за змістом слово): Учора почалися заняття. Учора почалися заняття. Учора почалися заняття.
3) виразовий (емфатичний) наголос ( характеризує у реченні не смислове, а емоційне значення слова): Ува-а-а-га! Ви в театрі чи на стадіоні?!
4) фразовий – виділення кінцевого слова фрази: Роботу слід зробити сьогодні.
Саме за допомогою наголосу розрізняють особові імена по батькові та прізвища, що мають спільний корінь: Макси´мович – Максимо´вич.
Немає коментарів:
Дописати коментар