У мовній практиці часом уживаються як взаємозамінні слова МІСТКІСТЬ, ЄМНІСТЬ, ЄМКІСТЬ і споріднені з ними.
Слово МІСТКІСТЬ у його прямому значенні вживають, коли треба передати поняття об'єму, можливості наповнення якоїсь посудини, форми, а також будівлі, літака: місткість пляшки, залу тощо. У корені слова відбито його зв'язок із такими близькими поняттями, як містити, вміст, місткий.
Слово ЄМКІСТЬ - значно вужчого значення, воно уживається як термін, пов'язаний з електрикою. У спеціальній літературі замість нього часто вживають термін ЄМНІСТЬ, наприклад, конденсатор перемінної ємкості, міжелектродні ємності лампи.
У мистецтвознавчих працях нерідко натрапляємо на переносне вживання згаданих слів: акторська творчість - ємка річ.
Такий самий зміст передають і поняття МІСТКИЙ, вживаючись як синонім до слів ГЛИБОКИЙ, БАГАТОГРАННИЙ, ОБ ЄМНИЙ: місткі образи, містка форма.
А слово ЄМКІСТЬ учені не радять вживати у переносному значенні.

Символи України та Росії

Україна та Росія "Хотят ли русские войны?"

Гостинність у звичаях українців

Традиції гостинності слід дотримуватися не­ухильно — це знайшло відображення у фольк­лорі. Ви, мабуть, знаєте українське прислів'я:  «Хто в гості не їздить і до себе не зве, той не­добрим сливе».

Слово гість — давнє, праслов'янське. Первісне значення його — чужинець, чужоземець. Справді, чужинцями, гостями були у нас купці. Дороги, якими вони прибували, називалися гостинець, та й привозили вони теж гос­тинці.

Порівняймо: древньонімецьке  gast - гість;  латинське слово hastis – чужоземець, ворог.

Стародавні звичаї веліли, щоб гість, зайшовши на подвір'я, бодай на хвилинку вступив до хати. Гостя садовили на найкращому місці в хаті, запрошували до столу. Сидячи за столом, гості повинні були чекати припрошення до страви. Коли гостина була святкова, то дітей за стіл не садили, господарі теж не сідали: господиня подавала їсти і припрошувала жінок, а господар — припрошував чоловіків. Нечемним вважалося, коли гість брав зі столу страви сам без припрошення. Кожного гостя, який уже прощався, господарі проводжали аж на двір або за ворота  (За митрополитом Іларіоном).

Гості за всіх народів та часів

Приймати гостей — справжнє мистецтво. Людство розвиває його протягом кількох тисяч років. Єдиного міжнародного етикету гостинності не існує. У кожної країни є свої традиції й звичаї, пов'язані з гостинністю. Нерідко вони можуть здатися нам дуже дивними, ба навіть дикунськими. Тож перш ніж вирушити у якусь екзотичну країну на відпочинок, зазирніть у довідник. Тоді будете готові до будь-яких несподіванок. Про гостинність деяких народів ходять легенди.
Україна: дорогому гостю обов'язково приготують смачний борщ або вареники, зустрінуть хлібом -сіллю.
Узбекистан: господиня подасть вам плов просто на подвір'ї. У багатьох південних країнах гостей приймають саме на подвір'ї, котре є продовженням господи.
Туреччина: тебе обов'язково поведуть у лазню. Турецька лазня — це своєрідний клуб, де зустрічаються з друзями, грають у шахи, слухають співаків та музику.
Скандинавія: ця країна - батьківщина звичаю:найпочесніше місце за столом надають гостеві.
Якутія:  прибулець може завжди