• Звуки у мовленні поєднуються не будь-як, а за властивими даній мові правилами, законами.• Звуки у словах та реченнях організовуються так, щоб їх легко було вимовляти і щоб вони були розбірливі для тих, хто слухає. Це одна з найважливіших умов милозвучності мови. Цій вимозі підпорядковані усі українські і далеко не всі запозичені слова: охорона і ар’єргард, спонуканні та аероіонізатор, …
Основні закони милозвучності мовлення
• Українська мова уникає збігу голосних: вона йде, а не вона іде. Такий збіг можливий лише на межі префікса і твірної основи: виорати, приозерний.• Українська мова уникає важкого для вимови збігу приголосних:
а) запорозький ( а не запорож-ський), французький ( а не французь-ський);
б) козаччина ( а не козацьчина); їжджу ( а не їзджу), щепа ( а не счепа);
в) радісний (а не радісний);
г) свято ( а не св’ято);
ґ) щастя ( а не щасття);
д) розібрати ( а не розбрати);
е) сказав усе ( а не "сказав все"), він іде (а не він йде).
• Якщо доводиться вибирати між збігом голосних і збігом приголосних, то, як правило, насамперед усуваємо
