Привітання в українців

Дотепер в Україні поширені при­вітання ,,за козацьким звичаєм”: зустрівшись у гостині, добрі знайомі обіймаються й цілуються. Традиційним елементом вітань ук­раїнців є також шапкування. Люди старшого віку, проходячи один повз одного, трохи піднімали головний убір, чемно нахиляли голову, а коли це ста­течна і в літах особа, — навіть придолонювали до грудей руку. На жаль, ця традиція останнім часом майже вийшла з ужитку, знецінилась серед молодшого покоління.

Традиційно вважалось за велику не­чемність зайти до хати

Імена й дати

Рукостискання як особливий жест

   Чоловіки, як правило, завжди обмінюються рукостисканням, коли їх познайомлять один з одним, — навіть якщо для цього треба перейти всю кімнату. 
      Жінки потискають руки за бажанням. 
Хлопчики й дівчатка наслідують своїх батьків і потискають руки, коли їх знайомлять з дорослими.
    Коли чоловіка знайомлять з жінкою, вона звичайно всміхається, киває головою й каже: «Як ся маєте?» Жінка сама вирішує, подати чи не подати руку, але якщо чоловік простягнув руку перший, то вона повинна подати йому свою. Немає нічого грубішого і неввічливішого,

Доброго ранку, добрий день, привіт, Неllo, Ні !

        «Привіт» (англ. «Неllo») є універсальною формою вітання в Америці. Вона прийнята в будь-яких ситуаціях, за винятком тих, коли це привітання вживають одразу після офіційного рекомендування. Навіть малознайомі люди кажуть один одному при зустрічі: «Привіт». Доречна ця форма й при дружньому рекомендуванні: «Селлі, я хотів би познайомити тебе з Джоан», — на що Селлі відповідає: «Привіт, Джоан, рада познайомитись з тобою».
        Ще більш неофіційним є загальновживане привітання «Гай» (англ. «Ні»). Так вітаються між собою давно знайомі люди, але воно не допускається як відповідь на рекомендування.
       У ділових колах слова «Доброго ранку» є звичайним привітанням до полудня; після полудня слід казати: «Добрий день». Але через те, що ці привітання звучать трохи манірно, їх нерідко замінюють на «Привіт» і усмішку.

Привітання - побажання

   Чи не дивно чути замість нашого звичного вітання таке:    «Їли ви сьогодні?» або «Чи здорова ваша ху­доба?»  Але це теж вітання. Саме такими фразами обмінювалися, зустрічаючись, жителі Стародавнього Китаю, Монголії, Єгипту.  
        На перший погляд здається де­що смішно, але якщо подумати трохи, то легко можна довести, що «чи здоро­ва ваша худоба?» — «здрастуйте».
       І справді, що було основою життя мон­гола-кочівника в давні часи? Його стадо. Здорова худоба — вистачає їжі — все добре в родині. Загинула худоба від хвороби або від нестачі кормів — і у людей голод, недуги, смерть. Ось і виходить: по­бажати здоров'я рогатим годувальникам скотаря — все одно, що побажати здо­ров'я йому самому та його родичам.
         Якими тільки вітаннями не користу­валися люди: "Салют! Чао! Салам алейкум! Хау ду ю ду!"
Словами «я вас (тебе) бачу» обміню­ються, зустрічаючись, зулуси. А плем'я жителів      Африки придумало вітання на всі випадки в житті:
акуше — робітни­кові,                     акуаре — стомленому, 
акурін — мандрівникові,                аквалейло — чужозем­цеві.
          Є особливі вітання для людини, яка сидить, лежить, для щасливого або нещасного і т.ін. Уявляєте, як важко маленьким африканцям, поки вони все це вивчать. Адже переплутати не мож­на. Це здавна вважають невихованістю.Про таких плутаників на Русі, напри­клад, навіть приказка була: «Де пень — тут чолом, де люди — тут боком, а де собаки жеруться — тут: «Боже помагай».