"Як ся маєте?"

Залицятися – підбивати клинці, топтати стежку, смалити халяви. крутити роман.

Радіти – серце співає. душа радується, пити радість, не чути землі під собою від радості, як знов на світ народився, ходити іменинником, бути на сьомому небі. співати від щастя, аж танцює.

Прочитаймо народну усмішку і визначмо, у чому комічність  описаної ситуації.

-          Як ся маєте?  - нав’язує дівчині бесіду молодий хлопець.

-          Дякую, добре.

-          А як ся має ваша мама?

-          Дякую, добре.

-          А як ся мають ваш брат і сестра?

-          Дякую, добре.

Хлопець не знає. що далі говорити. Дівчина виручає:

-          Я ще маю діда й бабу.

Міні-тренінг "Несподіване знайомство"

Уявіть, що до Вас на вулиці підійшов незнайомець (незнайомка) і запропонував познайомитись. Оберіть у відповідь репліку, найбільш вдалу, на ваш погляд, з поданих варіантів.                                                             - Скажіть, будь ласка, як би ви хотіли провести вечір?

Варіанти відповідей:

ü  Пройдімося вулицями — такий  сонячний настрій! 

ü  Ходімо в кіно — ось побачите, вам сподобається ця кінострічка! 

ü  Відвідаймо виставу — якщо вам до вподоби гра наших акторів.

ü  Можу вам запропонувати прогулянку у гори. 

ü  Мені  здається, найкраще було б піти до нашого парку. 

ü  Ви любите атракціони? 

ü  Як ви ставитесь до дискотеки?

ü  Можемо завітати до моїх друзів, вони будуть нам раді!                                                   - Ви надто настирливий!

Варіанти відповідей:

ü  Вам і справді так здається?  Ви дивна людина! 

ü  А хіба це погано? І що ж тут такого?

ü  Я радий, що вам подобаюсь! 

"Милеє кохання"

Моторний парубок Еней — класичний українсь­кий залицяльник — у своїх освідченнях завжди був небагатослівним і конкретним:                                       Лависю, милеє кохання!                                                      Ти бачиш, як тебе люблю; 

Но що се наше женихання,                                               Коли тебе навік гублю?   
Рутулець Турн тебе вже свата,                                               За ним, бач, тягне і Амата, 

"Дозвольте познайомитись"

Знайти в натовпі близьку духом людину непрос­то. А вже як буває прикро, коли через нестачу слів гу­биш шанс продовжувати з такою людиною знайом­ство. В ситуаціях знайомства й залицяння чи не визначальну роль відіграють невербальні (несловесні) засоби комунікації — насам­перед приязний погляд, дружня посмішка. Та все-таки й слова багато важать. Тут головне — не пере­більшити. Краще говорити небагато, принаймні спер­шу (щоб не налякати нову людину своєю нав'язли­вою балакучістю або не відвернути недостатньою освіченістю). Прослухайте бувальщину із життя Григорія Сковороди і визначте основні помилки, яких припустився губернатор.

                                             З ГУБЕРНАТОРОМ   НЕ ЗНАЙОМИЙ

Часто Григорія Сковороду можна було зустріти на шляху від Харкова до Бабаїв. Якось він сів перепочити, імпро­візуючи мелодію на флейті. Раптом показався розкішний губернаторський екіпаж. Вершник-ад'ютант, який супрово­джував губернатора, швидко під'їхав до Григорія Савича, гукнувши:

— Пан губернатор запрошує вас до карети!

— Передайте губернатору,

"І таке трапляється"

- Бабуню! Скільки кілометрів до сусіднього села?

 - Та було п'ять! А приїхали з міста двоє, міряли-міряли, наміряли сім та й поїхали. А ти ходи тепер зайвих два кілометри.

                                                                       ***

Їхала машина і раптом зупинилась. Виходить шофер і гукає перехожому:

-          Шановний, де тут у вас можна заправитися?

А той, похитуючись, відповідає:

-          А вам куди, в їдальню чи буфет?..

                                                                     ***

Водій, зупинивши автомобіль, запитує перехожого:

-  Скажіть, будь ласка, як мені проїхати до готель ,,Україна”?

-   Сідайте на сьомий трамвай і їдьте до зупинки ,,Шевченківська”.