І хто з нас Європа ?

У мовній практиці часом уживаються як взаємозамінні слова МІСТКІСТЬ, ЄМНІСТЬ, ЄМКІСТЬ і споріднені з ними.
Слово МІСТКІСТЬ у його прямому значенні вживають, коли треба передати поняття об'єму, можливості наповнення якоїсь посудини, форми, а також будівлі, літака: місткість пляшки, залу тощо. У корені слова відбито його зв'язок із такими близькими поняттями, як містити, вміст, місткий.
Слово ЄМКІСТЬ - значно вужчого значення, воно уживається як термін, пов'язаний з електрикою. У спеціальній літературі замість нього часто вживають термін ЄМНІСТЬ, наприклад, конденсатор перемінної ємкості, міжелектродні ємності лампи.
У мистецтвознавчих працях нерідко натрапляємо на переносне вживання згаданих слів: акторська творчість - ємка річ.
Такий самий зміст передають і поняття МІСТКИЙ, вживаючись як синонім до слів ГЛИБОКИЙ, БАГАТОГРАННИЙ, ОБ ЄМНИЙ: місткі образи, містка форма.
А слово ЄМКІСТЬ учені не радять вживати у переносному значенні.

Символи України та Росії

Україна та Росія "Хотят ли русские войны?"

Гостинність у звичаях українців

Традиції гостинності слід дотримуватися не­ухильно — це знайшло відображення у фольк­лорі. Ви, мабуть, знаєте українське прислів'я:  «Хто в гості не їздить і до себе не зве, той не­добрим сливе».

Слово гість — давнє, праслов'янське. Первісне значення його — чужинець, чужоземець. Справді, чужинцями, гостями були у нас купці. Дороги, якими вони прибували, називалися гостинець, та й привозили вони теж гос­тинці.

Порівняймо: древньонімецьке  gast - гість;  латинське слово hastis – чужоземець, ворог.

Стародавні звичаї веліли, щоб гість, зайшовши на подвір'я, бодай на хвилинку вступив до хати. Гостя садовили на найкращому місці в хаті, запрошували до столу. Сидячи за столом, гості повинні були чекати припрошення до страви. Коли гостина була святкова, то дітей за стіл не садили, господарі теж не сідали: господиня подавала їсти і припрошувала жінок, а господар — припрошував чоловіків. Нечемним вважалося, коли гість брав зі столу страви сам без припрошення. Кожного гостя, який уже прощався, господарі проводжали аж на двір або за ворота  (За митрополитом Іларіоном).