Цікаве з інших мов

   Оскільки канікули, можемо відпочивати, подорожувати, знаходити нових друзів тощо. І - не забувати: у розмаїтті вражень пізнавати щось нове, цікаве, дивне, незвичне. 

   Наприклад, у кожній мові світу є особливі слова, які неможливо перекласти, яким неможливо знайти аналоги в інших мовах. Такі слова добре характеризують носіїв мови та передають особливості нації. 

   Пропонуємо цікаву добірку іншомовних слів , яких немає в українській мові.

• У німецькій мові є слово backpfeifengesicht. Воно дослівно означає «обличчя, по якому потрібно вдарити кулаком».
• Важке для вимови слово myötähäpeä у фінській мові означає стан, коли хтось зробив поганий вчинок, а соромно за нього саме вам. Наприклад, коли вам соромно за друга, що сказав нісенітницю.
• Слово tartle у шотландській мові означає стан, коли ви маєте познайомити людину з кимось, але не можете згадати, як цю людину звати.
• В уельській мові є слово glaswen – «нещира посмішка». Це стан, коли людині невесело, навіть погано, але вона все одно автоматично, награно посміхається.
• У японській мові є вислів Wabi-Sabi. Він означає можливість побачити щось прекрасне у недосконалому. Наприклад, відсутність рук у статуї Венери Мілоської.

А чи вміємо ми вітатись?

    Дотепер в Україні поширені при­вітання "за козацьким звичаєм": зустрівшись у гостині, добрі знайомі обіймаються й цілуються. Традиційним елементом вітань ук­раїнців є також шапкування. Люди старшого віку, проходячи один повз одного, трохи піднімали головний убір, чемно нахиляли голову, а коли це ста­течна і в літах особа, — навіть придолонювали до грудей руку. На жаль, ця традиція останнім часом майже вийшла з ужитку, знецінилась серед молодшого покоління.

       Традиційно вважалось за велику не­чемність зайти до хати в шапці чи каш­кеті, вже не кажучи про перебування в оселі або за столом. А що бачимо нині? Заходячи до тієї чи іншої установи, не кожен нава­житься скинути головний убір, — завітайте до будь-якої кав'ярні чи їдальні, і неодмінно впаде в очі: стоять за столиками, сидять за обідом у шап­ках, апетитно посьорбуючи та пережо­вуючи наїдки, і нікому не спаде в голо­ву, що така нечемність свідчить про надто низький рівень культури, невихо­ваність.

     А як бути жінкам, дівчатам, якщо вони в капелюшку, беретику, хутряній шапці? Сучасні етикетні правила не зо­бов'язують прекрасну стать бути про­стоволосими на роботі, зібраннях (од­нак чи естетично це?). Пригадується цікавий факт. В одному з французьких кінотеатрів вирішили навчити жінок гарним манерам ось як: під час демон­страції фільму періодично подавалась реклама ,,Пані поважного віку можуть не знімати капелюшок у кінотеатрі”. І сталось диво:

Неправильно	Правильно
Не дивлячись на … Ноль Нуждатися На дому Надобність Нерушимість Настоювати на своєму Налажений Невільно сказав Носитель	Незважаючи на… Нуль Потребувати Вдома Потреба Непорушність Наполягати Налагоджений Мимоволі сказав Носій

Актуально про школу

Знайома ситуація? І як із цим дати собі раду? Особливо молодим учителям?

Дещо про жести при вітанні

Вітальні вирази у людей різних країн нерідко супроводжуються жестами. При зустрічі одні вітаються, приклавши па­лець до землі, а потім піднявши до неба. Інші — знімають капелюха, висуваючи язика, а ліву руку тримають за вухом. Плем'я масат перед вітанням плюють на руку. Малайці вдягають головний убір, підходячи до батька й матері.

 «Зустрівшись, декотрі люди вкло­нялися, інші падали навколішки і билися об землю лобом (били чо­лом), треті підно­сили руку до чола і до серця, четверті торкалися носами, п'яті  показували язика. А офіцери королівських гвар­дій дзвінко цокали каблуками і опус­кали як підтяту го­лову на груди. Ве­ликосвітські дами присідали в глибо­кому реверансі. До­блесні мушкетери, елегантно схилившись, помахували своїми розкішними капелю­хами. Лицарі підіймали заборола важких шоломів та знімали з рук бойові рукавиці. Раби стародавнього Риму оголювали