"Милеє кохання"

Моторний парубок Еней — класичний українсь­кий залицяльник — у своїх освідченнях завжди був небагатослівним і конкретним:                                       Лависю, милеє кохання!                                                      Ти бачиш, як тебе люблю; 

Но що се наше женихання,                                               Коли тебе навік гублю?   
Рутулець Турн тебе вже свата,                                               За ним, бач, тягне і Амата, 

"Дозвольте познайомитись"

Знайти в натовпі близьку духом людину непрос­то. А вже як буває прикро, коли через нестачу слів гу­биш шанс продовжувати з такою людиною знайом­ство. В ситуаціях знайомства й залицяння чи не визначальну роль відіграють невербальні (несловесні) засоби комунікації — насам­перед приязний погляд, дружня посмішка. Та все-таки й слова багато важать. Тут головне — не пере­більшити. Краще говорити небагато, принаймні спер­шу (щоб не налякати нову людину своєю нав'язли­вою балакучістю або не відвернути недостатньою освіченістю). Прослухайте бувальщину із життя Григорія Сковороди і визначте основні помилки, яких припустився губернатор.

                                             З ГУБЕРНАТОРОМ   НЕ ЗНАЙОМИЙ

Часто Григорія Сковороду можна було зустріти на шляху від Харкова до Бабаїв. Якось він сів перепочити, імпро­візуючи мелодію на флейті. Раптом показався розкішний губернаторський екіпаж. Вершник-ад'ютант, який супрово­джував губернатора, швидко під'їхав до Григорія Савича, гукнувши:

— Пан губернатор запрошує вас до карети!

— Передайте губернатору,

"І таке трапляється"

- Бабуню! Скільки кілометрів до сусіднього села?

 - Та було п'ять! А приїхали з міста двоє, міряли-міряли, наміряли сім та й поїхали. А ти ходи тепер зайвих два кілометри.

                                                                       ***

Їхала машина і раптом зупинилась. Виходить шофер і гукає перехожому:

-          Шановний, де тут у вас можна заправитися?

А той, похитуючись, відповідає:

-          А вам куди, в їдальню чи буфет?..

                                                                     ***

Водій, зупинивши автомобіль, запитує перехожого:

-  Скажіть, будь ласка, як мені проїхати до готель ,,Україна”?

-   Сідайте на сьомий трамвай і їдьте до зупинки ,,Шевченківська”.

"Язик до Києва доведе" : розпитуємо незнайомих

Ось приблизні формули звертань до Вас і Ваших відповідей на звертання до Вас незнайомих людей:

Ви запитуєте  –  Ви відповідаєте

Вибачте ! –  Слухаю!

Пробачте! – Прошу!

Вибачте, ви не скажете... – Слухаю вас...

Перепрошую, ви не знаєте ... – Ви до мене?

Скажіть, будь ласка..– Що ви кажете?

Котра година? – На жаль, не знаю.

Як доїхати до центру? – На жаль, не скажу.

Де зупинка таксі? –  Пробачте, не знаю.

Коли відходить останній трамвай? – Даруйте, не знаю.

І ще кілька формул:

Пам’ятка ,, Основні правила несподіваного спілкування”

1. Звертатися варто до комунікативно налаштованих (готових до спілкування) людей.

2. Несподіване спілкування – добра нагода підняти незнайомій людині настрій ( посмішкою, чемним звертанням, щирою подякою).

3. Елементи невербальної (несловесної поведінки) – привітний погляд. приязний тон, достатня дистанція.

Ось яку повчальну буваль­щину зберегла для нас історія:

                                                 НЕ ПРОСТО ЧОБОТАР

     Якось на Капрі Михайлові Коцюбинському треба було відремонтувати черевики. Розшукуючи чоботаря, він запитав перехожого:

- Тут живе чоботар?

З підвального віконця виглянула голова старого капрійця, і голос м'яко, але рішуче промовив:

 – Тут живе не чоботар, тут живе синьйор чобо­тар!