Пароніми: особливості вживання

Особливості вживання деяких паронімів

• Пароніми – слова, близькі за звучанням та написанням, але різні за значенням (слова – сусіди).
•  Основу паронімії становлять слова з певними семантичними зв’язками, однак до паронімів належать і слова, зовсім відмінні за значенням (доля-воля).
•  Пароніми є різнокореневі (військовий - воєнний), однокореневі (гривня – гривна).
• Пароніми є з синонімною близькістю (кампанія-компанія), з антонімною близькістю (еміграція –імміграція).

Вихідний (початковий)	вихідний (той, що підіймається угору)
Вигляд (зовнішні ознаки)	вид (різновид чогось)
Відпуск (термін у шахтарстві)	відпустка (перерва у роботі)
Далі (потім)	дальше (вищий ступінь від далеко)
Дивний (незрозумілий)	дивовижний (незвичайний, гідний захоплення)
Дощовий (прикм. від дощ)	дощовитий (багатий на дощі)
Духóвий (нематеріальний)	духовний (стосовно релігії )                     душевний (щодо внутрішнього світу людини)
Гуманний (людяний)	гуманістичний (стосовно ідеології) гуманітарний (щодо гуманітарних наук)

Образ весни у поезії Лесі Українки "Давня весна "та у живописі: від художньої деталі до образу-символу.

Музейний урок "Образ весни у поезії Лесі Українки "Давня весна": від художньої деталі до образу - символу" from Валентина Синюта-Секанова

Типи мовців

Мовлення залежить і від індивідуальних особливостей мовця, від типу його темпераменту. За мовленнєвою поведінкою виділяють кілька типів людей:

• ,,страус”- коли не говорити про проблему, то вона зникне сама по собі: ,,Я не бачу тут нічого такого, що було б варте моєї уваги”;
• ,,той, що тягне вбік,”- ,,сповзає” з теми, хоче негайно її змінити;
• ,,паровий коток” – намагається подолати всі перепони за будь-яку ціну: ,,Я хочу...”, ,,Ви повинні...”;
• ,,мул” – упертий, негнучкий,  не думає про компроміс, постійно повторює свої ж слова;
• ,,півник” – йде на поступки, аби не конфліктувати. Не щирий.

За активністю у акті мовлення є мовці таких категорій : 
,,зірки”,      ,,кооператори”,   ,,каталізатори”,     ,,громовідводи”, 
,,лідери”,   ,,уболівальники”,   ,,негативісти”,      ,,глядачі”.
За ролями у акті мовлення є:
,,ерудити”,      ,,аналітики”,        ,,генератори ідей”,  " технологи”,  ,,проблематизатори”, 
,,споживачі”,  ,,опозиціонери”,  ,,індивідуалісти”,      ,,естети”.  

Про користь говоріння

        .

Ми вже згадували про відмінності спілкувальників. Продовжуймо.

• Жінки частіше починають і підтримують розмову, а чоловіки її контролюють і спрямовують. 
• Жінки удвічі частіше вживають умовну форму, у 5 разів частіше – обмежувальні слова ( можливо, напевне), полюбляють фрази: ,,Чи не так?”, ,,Чи ж не правда?”
• Жінкам властиві застереження, вибачення, докладні пояснення, незавершення початих думок, перескакування з однієї теми на іншу, прокльони.  
• Жінки балакучіші: за день американець вимовляє 11500 слів, а американка -  26200 слів. За 70 років життя француз проводить з телефонною трубкою 1 рік, а його дружина – 3 роки.  Німці кажуть: ,,Чоловік – слово, жінка – словник”. В українців існують навіть прізвиська балакучим занадто жінкам - ,,язиката Хвеська”, ,,базарна баба”.  
• Кожне явище має свої плюси та мінуси. Французькі вчені довели, говоріння підтримує дихання. Це в певному сенсі подовжене дихання. Якщо під час нормального дихання тривалість вдиху і видиху – 1 : 2, то в розмові - 1 : 30 . 
• Сучасна людина витрачає на читання і писання 20% часу , а на говоріння і слухання –80 %.  Це поліпшує кровообіг, продовжує життя. 
• Напрошується висновок – ось чому жінки живуть довше, ніж чоловіки.

Про стоки, водостоки і не тільки

       Якось з учнями вели бесіду про нові слова, які лише нещодавно "народились" і тільки входять до активного словника нашої мови. Восьмикласники були здивовані, що і вони можуть створити нове, свіже, "запашне"слово. "Хіба ми  - народ? Хто нас послухає?            Ми живемо у неспокійний, важкий час. А саме такі періоди історії стають найбільш "вдячними" для творення лексичних одиниць (вибачте за такий сухуватий термін), для відродження давно забутих  слів або для "вторгнення" вживаних у вузьких колах (жаргон, сленг тощо) слів чи висловів у активний мовний ужиток. Багато власних назв стають загальними, слова з  лексики "не дуже законних угрупувань" звучать з високих трибун, запозичення з інших мов вживаються у побуті частіше, ніж рідні для нас слова. Багато звичного для нас у контексті мислиться незвично. Ось лише кілька відносно нових слів та висловів.    
"Тітушки" - усі знаємо, хто це, але ж широкий загал не був знайомий з особою під цим прізвищем. От така слава - геростратова.                                                    
"Дерибанити" (землю) - такий вислів ми вперше почули десять років тому з вуст тогочасного Президента України Віктора Ющенка. У словниках я  тоді не знайшла цього слова .  Але з трибун Верховної Ради цей вислів "пішов у народ". А тепер він уже посів своє місце у словниках жаргонної та сленгової лексики.