Наголос. Телепрограма із циклу "Говоримо правильно"

Наголос- серцебиття у мові

Наголос – виділення у слові одного із складів посиленням голосу. У нашій мові наголос силовий, або динамічний (наголошений склад звучить сильніше); вільний, або рухомий (не закріплений на певному складі (наприклад, у польській мові наголос завжди на передостанньому складі). Наголос може міняти місце в різних формах слова, змінювати граматичне значення слова: весни´ (Р.в.одн) - ве´сни (Н.в.мн.). Зміна наголосу може змінювати лексичне значення слова: за´мок -замо´к. У деяких словах є подвійний наголос: по´милка, поми´лка. В односкладових словах наголос не ставлять.

Міжмовні омоніми

Міжмовні омоніми – це слова, які мають однаковий звуковий комплекс, але відмінне значення. Це явище властиве навіть не близькоспорідненим мовам. Наприклад, рот – червоний (нім.) та уста (укр.), сік – шукати (seek, нім.) та напій із фруктів (укр.).

Українське слово	Правильне значення	Ненормативний для української мови омонім	Правильний відповідник
Баня	купол церкви	Баня	лазня
Блюдо	таця	Блюдо	страва
Відказати	відповісти	Відказати	відмовити
Гадати	думати	Гадати	ворожити
Доказати	дорозповідати	Доказати	довести
Дурно	даремно, без оплати	Дурно	погано, зле, недобре
Займатися	починати горіти	Займатися	учитися

До уваги вступників

І ЗНОву про ЗНО 
БІЛЬШЕ 

Колись дивувало хамство, тепер дивує ввічливість

,,Ніщо не ціниться так дорого і не коштує так дешево, як ввічливість” – ця фраза відома усім.

Що ж таке ввічливість?  Загляньмо у словник. Увічливий – чемний, гречний, вихований, шанобливий, люб’язний, тактовний, коректний, галантний, делікатний. Ввічлива людина обирає теми, які були б цікаві співрозмовникові, уникаючи неприємних їй: з бездітними не буде говорити про дітей, з лисим – про модні зачіски. Ввічлива людина не мовчатиме з розумним виглядом і кривою посмішкою, коли її про щось питають. Ввічлива людина не набридатиме усім ,,бородатими” анекдотами. Ввічлива людина не відповідатиме хамством на хамство. Існує закономірність, що порядна людина завжди програє у сутичці з хамом, бо вона поводиться з ним як з  порядною людиною, а він із нею - як із хамом. Це важко бути ввічливим, якщо інший поводиться грубо. 
А звідки походить слово ,,хам”? Згадаймо біблійну легенду про одного з синів старозавітного Ноя. Коли сини побачили Ноя у нетверезому стані, вони поспішили батькові на допомогу. Лише один син на ім’я Хам почав з батька насміхатися і глузувати.

Даймо собі раду !

Святослав Караванський пропонує конструкцію ДАТИ СОБІ РАДУ як нормативну до таких ненормативних словосполук:

Неправильно	Правильно
Влаштовувати свої справи	Дати собі раду
Знайти вихід	Дати собі раду
Вийти з важкого становища	Дати собі раду у скруті ( вийти зі скрути)
Розібратися з документами	Дати собі раду з документами
Призвичаїтися до нових умов	Дати собі раду в нових умовах
Обійтися без позичок	Дати собі раду без позик
Не потребував нічиєї опіки	Дав собі раду сам
Поробив усі свої справи	Дав раду всьому
Не пропав у дорозі	Дав собі раду у дорозі
Вибився з колії	Не міг дати собі раду

Спочатку було Слово

 Біблія : ,,Спочатку було Слово”.

Сократ: ,,Заговори – і я тебе побачу”.

Бальтасар (Іспанія, 17 ст.): ,, Грубість шкодить  усьому  справедливому  і розумному, люб’язність усе скрашує: позолотить ,,ні”, підсолодить істину, підрум’янить навіть старість ...”     

Бернард Шоу:  ,,Є 50 способів сказати ,,так”  і 500 способів сказати ,,ні ”.

Чарлз Гокет (США):,, Потяг до спілкування відрізняє людину від інших живих  істот»

 Сент-Екзюпері: ,,Спілкування – це єдина розкіш, що гідна людини”. 

Колядка "Чи знала ти, Маріє?"

Займенники та етикет різних народів

 Між мовним етикетом різних народів немає повної тотожності, кожна мова по-своєму неповторна і чарівна. Американець М.Вілсон іронізує: ,,Насправді  російське пожалуйста так само подібне на англійське please, як фраза ,,Я Вас кохаю” на фразу ,,Виходьте за мене заміж”.              
У європейців у центрі розмови – Я. У японців - співрозмовник (айте), у них суть розмови – у досягненні гармонії  з айте. Тому японців дивує часте вживання європейцями слів, що принижують гідність співрозмовника ,,розумієте”, ,,ну як вам пояснити”, ... . Вони сприймають такі слова як попереджувальний удар.      Цікаво те, що у японців, корейців, в’єтнамців  не два займенники, що називають співрозмовників ( ти, ви –  у слов’ян), а аж 12 таких, що відповідають нашому ,,я”. Інколи азійці здаються нам байдужими, маломовними, насправді вони бояться помилитись у звертанні до іноземців у виборі займенника, щоб не образити гостя. А от французи у 1793 році видали декрет: відмінити займенник ,,Ви”, звертатися один до одного лише на ,,ти”, аби усі почувалися рівними. Але таке рішення не прижилося. Польська мова уникає займенника ,,Ви”. Тут надається перевага 3-ій особі множини, словам пані, пане. Ось як звучатиме просте речення ,,Пане Збігневе, ви, здається знали мою сестру?” польською мовою: ,,Пане Збігневе, пан, здається знав мою сестру?” Граматичний лад  мови індіанського племені нутка змушує мовця, коли він до когось звертається, вказувати, чи цей чоловік лисий, якого зросту, чи має апетит...