Запрошення: символіка порогу

Дуже  важливо не запрошувати гостей  через поріг. За народним повір'ям, поріг у хаті відгороджує людину від чужого ока, від семи бід. На порозі не стоять. Інакше, мовляв, застоїш благополуччя, яке йде в домівку. Через поріг нічого не подають. Над порогом завжди висів серп, пучки кропиви і чор­тополоху. Це, щоб нечиста сила до хати не пробралась. Зустрічаючи щедрівників, господар виходив на поріг і, по­клонившись тричі говорив: "Пороги мої тесові, рублені! Дозво­льте мені з хати вийти і гостей запросити". Потім стукав тричі каблуком по порогу і казав :,,Домовий, наш господарю! Дозволь гостей вітати, хлібом-сіллю пригощати”.

Запрошення у гості: що можна і чого не слід робити

      Одна річ, коли до Вас завітав друг після уроків і Ви разом перекусили на кухні й погово­рили про шкільні справи. І зовсім інша, коли Ви запрошуєте гостей з якоїсь нагоди:  дня народження, початку навчального року, Нового року... Хіба мало буває причин, аби зібрати друзів!

 Можна, звичайно, усі клопоти щодо влаштуван­ня свята покласти на маму, бабусю чи, на крайній випадок, сестру — хай привчається вести госпо­дарство. Але ліпше приготувати усе необхідне для святкування самому. Адже господар свята Ви. Тому футбольного м'яча, дискотеку, комп’ютер, аеробіку слід поки що відкласти й починати готува­тися до гостин.

Щойно знайшлася  нагода для того, щоб зап­росити друзів, одразу визначте, скільки осіб і хто саме до Вас прийде. Запросини ліпше робити заздалегідь, за один-два дні. У разі, якщо гостей буде повідомлено про зустріч не заздалегідь, а в день свята, то ризикуєте залишитися без гостей. У всіх можуть бути свої плани на вечір, які важ­ко буде замінити заради візиту до Вас. Запрошення можна зробити особисто, те­лефоном або письмово.  В усіх трьох випадках Ви мусите вказати

І хто з нас Європа ?

У мовній практиці часом уживаються як взаємозамінні слова МІСТКІСТЬ, ЄМНІСТЬ, ЄМКІСТЬ і споріднені з ними.
Слово МІСТКІСТЬ у його прямому значенні вживають, коли треба передати поняття об'єму, можливості наповнення якоїсь посудини, форми, а також будівлі, літака: місткість пляшки, залу тощо. У корені слова відбито його зв'язок із такими близькими поняттями, як містити, вміст, місткий.
Слово ЄМКІСТЬ - значно вужчого значення, воно уживається як термін, пов'язаний з електрикою. У спеціальній літературі замість нього часто вживають термін ЄМНІСТЬ, наприклад, конденсатор перемінної ємкості, міжелектродні ємності лампи.
У мистецтвознавчих працях нерідко натрапляємо на переносне вживання згаданих слів: акторська творчість - ємка річ.
Такий самий зміст передають і поняття МІСТКИЙ, вживаючись як синонім до слів ГЛИБОКИЙ, БАГАТОГРАННИЙ, ОБ ЄМНИЙ: місткі образи, містка форма.
А слово ЄМКІСТЬ учені не радять вживати у переносному значенні.

Символи України та Росії

Україна та Росія "Хотят ли русские войны?"

Гостинність у звичаях українців

Традиції гостинності слід дотримуватися не­ухильно — це знайшло відображення у фольк­лорі. Ви, мабуть, знаєте українське прислів'я:  «Хто в гості не їздить і до себе не зве, той не­добрим сливе».

Слово гість — давнє, праслов'янське. Первісне значення його — чужинець, чужоземець. Справді, чужинцями, гостями були у нас купці. Дороги, якими вони прибували, називалися гостинець, та й привозили вони теж гос­тинці.

Порівняймо: древньонімецьке  gast - гість;  латинське слово hastis – чужоземець, ворог.

Стародавні звичаї веліли, щоб гість, зайшовши на подвір'я, бодай на хвилинку вступив до хати. Гостя садовили на найкращому місці в хаті, запрошували до столу. Сидячи за столом, гості повинні були чекати припрошення до страви. Коли гостина була святкова, то дітей за стіл не садили, господарі теж не сідали: господиня подавала їсти і припрошувала жінок, а господар — припрошував чоловіків. Нечемним вважалося, коли гість брав зі столу страви сам без припрошення. Кожного гостя, який уже прощався, господарі проводжали аж на двір або за ворота  (За митрополитом Іларіоном).

Гості за всіх народів та часів

Приймати гостей — справжнє мистецтво. Людство розвиває його протягом кількох тисяч років. Єдиного міжнародного етикету гостинності не існує. У кожної країни є свої традиції й звичаї, пов'язані з гостинністю. Нерідко вони можуть здатися нам дуже дивними, ба навіть дикунськими. Тож перш ніж вирушити у якусь екзотичну країну на відпочинок, зазирніть у довідник. Тоді будете готові до будь-яких несподіванок. Про гостинність деяких народів ходять легенди.
Україна: дорогому гостю обов'язково приготують смачний борщ або вареники, зустрінуть хлібом -сіллю.
Узбекистан: господиня подасть вам плов просто на подвір'ї. У багатьох південних країнах гостей приймають саме на подвір'ї, котре є продовженням господи.
Туреччина: тебе обов'язково поведуть у лазню. Турецька лазня — це своєрідний клуб, де зустрічаються з друзями, грають у шахи, слухають співаків та музику.
Скандинавія: ця країна - батьківщина звичаю:найпочесніше місце за столом надають гостеві.
Якутія:  прибулець може завжди

Мовностилістичні поради

Неправильно або недоречно    Правильно

Величезне свято -           велике, урочисте, величне.

Минулорічний -                торішній.                                   Односторонній характер - однобічний характер.

Точка зору -                    погляд, думка.

Утратити свідомість - знепритомніти, зомліти.

Виписка з протоколу - витяг з протоколу.                       Повезло ( у знач. "успішно здійснилося")-  поталанило,    пощастило.

Недолік ( у знач. "помилка") - хиба, вада, огріх, ґандж, недоробок.

Поступлення - 1) вступ ( до організації,...),

                        2) надходження ( про те, що потрапляє у чиєсь розпорядження).     

Повернутися до свідомості - опритомніти, прийти до тями, до тямку, до пам'яті,                                                    отямитися, очуняти (розм.),  очапатися (розм.).  

"Як ся маєте?"

Залицятися – підбивати клинці, топтати стежку, смалити халяви. крутити роман.

Радіти – серце співає. душа радується, пити радість, не чути землі під собою від радості, як знов на світ народився, ходити іменинником, бути на сьомому небі. співати від щастя, аж танцює.

Прочитаймо народну усмішку і визначмо, у чому комічність  описаної ситуації.

-          Як ся маєте?  - нав’язує дівчині бесіду молодий хлопець.

-          Дякую, добре.

-          А як ся має ваша мама?

-          Дякую, добре.

-          А як ся мають ваш брат і сестра?

-          Дякую, добре.

Хлопець не знає. що далі говорити. Дівчина виручає:

-          Я ще маю діда й бабу.

Міні-тренінг "Несподіване знайомство"

Уявіть, що до Вас на вулиці підійшов незнайомець (незнайомка) і запропонував познайомитись. Оберіть у відповідь репліку, найбільш вдалу, на ваш погляд, з поданих варіантів.                                                             - Скажіть, будь ласка, як би ви хотіли провести вечір?

Варіанти відповідей:

ü  Пройдімося вулицями — такий  сонячний настрій! 

ü  Ходімо в кіно — ось побачите, вам сподобається ця кінострічка! 

ü  Відвідаймо виставу — якщо вам до вподоби гра наших акторів.

ü  Можу вам запропонувати прогулянку у гори. 

ü  Мені  здається, найкраще було б піти до нашого парку. 

ü  Ви любите атракціони? 

ü  Як ви ставитесь до дискотеки?

ü  Можемо завітати до моїх друзів, вони будуть нам раді!                                                   - Ви надто настирливий!

Варіанти відповідей:

ü  Вам і справді так здається?  Ви дивна людина! 

ü  А хіба це погано? І що ж тут такого?

ü  Я радий, що вам подобаюсь! 

"Милеє кохання"

Моторний парубок Еней — класичний українсь­кий залицяльник — у своїх освідченнях завжди був небагатослівним і конкретним:                                       Лависю, милеє кохання!                                                      Ти бачиш, як тебе люблю; 

Но що се наше женихання,                                               Коли тебе навік гублю?   
Рутулець Турн тебе вже свата,                                               За ним, бач, тягне і Амата, 

"Дозвольте познайомитись"

Знайти в натовпі близьку духом людину непрос­то. А вже як буває прикро, коли через нестачу слів гу­биш шанс продовжувати з такою людиною знайом­ство. В ситуаціях знайомства й залицяння чи не визначальну роль відіграють невербальні (несловесні) засоби комунікації — насам­перед приязний погляд, дружня посмішка. Та все-таки й слова багато важать. Тут головне — не пере­більшити. Краще говорити небагато, принаймні спер­шу (щоб не налякати нову людину своєю нав'язли­вою балакучістю або не відвернути недостатньою освіченістю). Прослухайте бувальщину із життя Григорія Сковороди і визначте основні помилки, яких припустився губернатор.

                                             З ГУБЕРНАТОРОМ   НЕ ЗНАЙОМИЙ

Часто Григорія Сковороду можна було зустріти на шляху від Харкова до Бабаїв. Якось він сів перепочити, імпро­візуючи мелодію на флейті. Раптом показався розкішний губернаторський екіпаж. Вершник-ад'ютант, який супрово­джував губернатора, швидко під'їхав до Григорія Савича, гукнувши:

— Пан губернатор запрошує вас до карети!

— Передайте губернатору,

"І таке трапляється"

- Бабуню! Скільки кілометрів до сусіднього села?

 - Та було п'ять! А приїхали з міста двоє, міряли-міряли, наміряли сім та й поїхали. А ти ходи тепер зайвих два кілометри.

                                                                       ***

Їхала машина і раптом зупинилась. Виходить шофер і гукає перехожому:

-          Шановний, де тут у вас можна заправитися?

А той, похитуючись, відповідає:

-          А вам куди, в їдальню чи буфет?..

                                                                     ***

Водій, зупинивши автомобіль, запитує перехожого:

-  Скажіть, будь ласка, як мені проїхати до готель ,,Україна”?

-   Сідайте на сьомий трамвай і їдьте до зупинки ,,Шевченківська”.

"Язик до Києва доведе" : розпитуємо незнайомих

Ось приблизні формули звертань до Вас і Ваших відповідей на звертання до Вас незнайомих людей:

Ви запитуєте  –  Ви відповідаєте

Вибачте ! –  Слухаю!

Пробачте! – Прошу!

Вибачте, ви не скажете... – Слухаю вас...

Перепрошую, ви не знаєте ... – Ви до мене?

Скажіть, будь ласка..– Що ви кажете?

Котра година? – На жаль, не знаю.

Як доїхати до центру? – На жаль, не скажу.

Де зупинка таксі? –  Пробачте, не знаю.

Коли відходить останній трамвай? – Даруйте, не знаю.

І ще кілька формул:

Пам’ятка ,, Основні правила несподіваного спілкування”

1. Звертатися варто до комунікативно налаштованих (готових до спілкування) людей.

2. Несподіване спілкування – добра нагода підняти незнайомій людині настрій ( посмішкою, чемним звертанням, щирою подякою).

3. Елементи невербальної (несловесної поведінки) – привітний погляд. приязний тон, достатня дистанція.

Ось яку повчальну буваль­щину зберегла для нас історія:

                                                 НЕ ПРОСТО ЧОБОТАР

     Якось на Капрі Михайлові Коцюбинському треба було відремонтувати черевики. Розшукуючи чоботаря, він запитав перехожого:

- Тут живе чоботар?

З підвального віконця виглянула голова старого капрійця, і голос м'яко, але рішуче промовив:

 – Тут живе не чоботар, тут живе синьйор чобо­тар!

"Ти бачиш, як тебе люблю"

        Моторний парубок Еней — класичний українсь­кий залицяльник — у своїх освідченнях завжди був небагатослівним і конкретним.                                           Лависю, милеє кохання! 

Ти бачиш, як тебе люблю; 

Но що се наше женихання,                                                 Коли тебе навік гублю?                                                      Рутулець Турн тебе вже свата,                                          

За ним, бач, тягне і Амата,                                                    ІІ ти в йому находиш смак.                                                      До кого хіть ти  більшу   маєш,                                               Скажи, кого з нас вибираєш?                                                  Нехай я згину, неборак! (Іван Котляревський).

          Тут, як ніде, допомагає гумор. Якщо вам вдасть­ся співрозмовника розсмішити, вважайте, що на­половину ви свого досягли. А якщо ні — не перей­майтеся. Для чого вам мати справу з нудним мур­милом? Пошукайте когось іншого! Але знову ж таки, нехай не зрадить вас ваша поміркованість. Робити із себе блазня все-таки ризиковано.

        Несловесні засоби (насамперед посмішка) — ключ до знайомства. Розсмішіть співрозмовника -  і він гадатиме, що ви давно знайомі.

"Язик до Києва доведе": звертаємось до незнайомих

                Для багатьох з нас  часто буває важко віднайти необхідну форму звертання до незнайомої людини, коли ми знаходимось у скрутній для нас ситуації , наприклад, у невідомому нам місці чи у незрозуміло яку годину доби тощо. 

              Чіплятися до незнайомих на вулиці, в магазині чи в транспорті — не є свідченням великої вихованості, та часом нема іншого виходу: в чужому місті, районі тощо.                 Варто пам'ятати, що перехожі не прагнули зус­трітися з вами — вони міркували про свої справи, мрія­ли про щось... А тут — ви. Треба хоча б не зіпсувати настрою нашому випадковому співрозмовникові. А якщо вдасться — вищий пілотаж! — розвеселити його, зробити приємність. Хоча б посмішкою, чемним звер­танням, щирою подякою.  

           Чемне звертання — це, зокрема, називання не­знайомої людини: пане, пані, шановний, шановна, доб­родію . 

          Отже, слід спершу

"І таке трапляється"

        Домовлялися чоловік і жінка одне одного на «ви» називати.

- Панасе Андрійовичу, чи не хочете свіженьких вареничків?

- Дякую, Одарко Пилипівно.

        І так щодня. Аж ось одного разу десь чоловік довго затримався. Одягнулася жінка, побігла в чайну, а чоловік її там. Вона до нього:

- Я за вами, а ти тут?! Забралися, та й сидиш?! Щоб ви крячкою сів!

 

Галичина: традиційні звертання

       Як і на всіх українських землях, у галицькій родині дитину змалечку навчають бути чемною, дотримуватись неписаних, але обов'язкових у взаєминах із людьми різного віку і стану правил етикету. Ці норми і правила, поєднані із загальноукраїнськими, формують мовний тип особистості. 

       У поведінці чемних, ввічливих галичан часто-густо відбивається той додатковий етичний компонент, який дещо виокремлює їх серед подолян і слобожан,

Проект "Голос Країни" : "Реве та стогне Дніпр широкий"

Сучасна українська література

"Успішний учитель"

Хоч і таки запізно, але вітаємо учителів нашої школи Пасічник О.В. та Синюту В.В. Вони - серед переможців конкурсу «Успішний учитель».  Привітати конкурсантів прийшли  мер нашого міста п. Садовий А. та  керівник міського відділу освіти п.Довганик З.

До 202-річчя з дня народження Тараса Шевченка

23 березня  у гімназії відбулося чудове дійство – зустріч із Поетом. Учні  декламували вірші Т.Шевченка, співали пісні на слова поета,  перевтілювались у героїв поезій Кобзаря. Дякуємо учням усіх 9-их класів та їх учителям і натхненникам: Гаврилишин Г.С., Загородник Л.І., Білінській М.М., Чвак М.Т.

EdCamp у Львові (12-13 березня 2016 року)

2-13 березня у Львові проходив грандіозний освітянський захід — учительська (не)конференція міні - EdCamp та освітній форум «b612». Саме сюди, в Український католицький університет, приїхали  освітяни з усієї України, щоб подискутувати про необхідність освітніх реформ, поділились власним досвідом та обговорити майбутні проекти. У форумі взяли участь і наші учителі, і наші випускники, і батьки наших учнів.  Сертифікати форуму отримали Пасічник О., Іваник О., Черпак Н., Синюта В.

Вітаємо!

Команда учнів нашого 5-Б у складі Ярошенко Галі, Черпака Василя, Боднар Насті та Андрус Марти взяла участь і перемогла у міському конкурсі Friendly school. Організатором, натхненником "живчиком" дійства, душею команди була мама Галі - п. Ольга Іваник.  Дякую !

Вітаємо!

Тут Ви можете побачити інтерв*ю моїх учнів  щодо їхньої участі та перемоги у конкурсі учнівських проектів Friendly school^http://zaxid.net/news/showNews.do?lvivska_miska_rada_realizuye_uchnivski_proekti&objectId=1385691

Хвилинка для посмішки

-         Як ся маєте?  - нав’язує дівчині бесіду молодий хлопець.

-         Дякую, добре.

-         А як ся має ваша мама?

-         Дякую, добре.

-         А як ся мають ваш брат і сестра?

-         Дякую, добре.

Хлопець не знає. що далі говорити. Дівчина виручає:

-         Я ще маю діда й бабу.

***

-         Чому ти весь час озираєшся, доню?

-         Шукаю для тебе гарного зятя, тату.

Хвилинка для посмішки

   Домовлялися чоловік і жінка одне одного на «ви» називати.

- Панасе Андрійовичу, чи не хочете свіженьких вареничків?

- Дякую, Одарко Пилипівно.

       І так щодня. Аж ось одного разу десь чоловік довго затримався. Одягнулася жінка, побігла в чайну, а чоловік її там. Вона до нього:

- Я за вами, а ти тут?! Забралися, та й сидиш?! Щоб ви крячкою сів!

                                                              ****

 - Здоров, Андрію! Як поживаєш? Що робить дружина? Куди це ти поспішаєш? Котра година? Ти читав сьогоднішній номер «Спортивної газети»? Як зіграв «Шахтар» — «Динамо» Київ?

- Дякую, добре, вишиває, додому, пів на восьму, не читав, 0:1!

      

Звертання Шевченка до адресатів

Добрий чоловіче. Мій голубе. Лебедику. Отамане. Батьку мій рідний. Друже мій. Добродію і друже. Брате мій добрий. Добрий і щирий мій земляче. Любий єдиний друже. Щирий мій друже. Мій друже, богу милий. Мій благородний,  щирий друже. Богу милий друже. Моє серце. Батьку отамане Кошовий. Свята заступнице. Вельмишановний. Моє серденько. Грицю. Вельми  шанований. Добродію ласкавий.

Звертання в листах до Шевченка

Мій милий, мій любий паночку! Любий мій земляче! Брате! Милостивий Пане! Моє серце, коханий земляче! Мій добрий Тарасе. Брате, курінний товаришу! Люб'язний Тарасе Григоровичу! Отамане наш! Мій золотий Тарасе! Достойніший Тарасе Григоровичу! Батьку! Брате-голубе! Братику! Коханий друже! Мій добрий і незабутній Тарасе! Мій голубе-сизий! Братику-соколику! Вельмишановний! Друже мій щирий! Наш лебедю! Друзяко щирий! Вірний товаришу! Милий мій друже і славний Тарасе! Милий соловейку! Коханий приятелю!  Єдиний друже мій! Друже мій стародавній! Добрий земляче! Дорогий наш Кобзарю! Люб'язний Тарасе Григоровичу! Українському козаку, бандуристи художнику! Старий Кобзарю і певний мій друже! Високоповажаний Добродію! Добридень Вам або добривечір! Щиро шанований мій Добродію!

«Розквітай же, Слово!»

Традиційними у гімназії вже стали конкурси на кращого читця поезій  серед учнів 5-7 класів «Розквітай же, Слово!»  Перед Вами - учасники і переможці цьогорічних конкурсів серед 5-7-их класів.

Без слів: у транспорті

"Мужський" характер

Нам, мужчинам, дорікають:

Їздячи трамваєм,

Ми, мовляв, жінкам ніколи

Місць не уступаєм,

Бо, мовляв, ще є мужчини

Некультурні й грубі.

В цьому треба розібратись,

Громадяни любі.

Якось їхав я трамваєм,

Словничок ввічливості: "воно" -"він" - "вони" (бувальщина)

           Одного разу молодий художник, готуючись до виставки, приїхав у село, де його не знали. Він хотів написати портрети кращих працівників. Того ж дня почав малювати портрет відомого тракториста. Біля художника зібралися люди, які з цікавістю стежили за його роботою. Аж до нього підійшла сільська бабуся, вона глянула на художника і запитала:

- Що воно там малює?

Словничок ввічливості: ти чи Ви ?

Називати регулярно в процесі бесіди ім'я співрозмовника — один із складників успішної бесіди. ,,Ніщо не є таким милим для вуха людини, як її власне ім'я ( Д.Карнегі). Звертання на ім'я й по батькові — успадкована з російської мови традиція, яка є наслідком жорсткого патріархату. В українців подружжя традиційно було рівноправним (який сенс у такому разі називати дитину за ім'ям батька, а не матері чи й обох батьків?). Свідчення сімейного рівноправ'я віддзеркалюються в мові: